«Якщо ця схема буде прийнята, то дефіцит Пенсійного фонду зникне в 2024 р. Ця система соціально справедлива, тому що і для президента, і для простого робочого встановлюється однаковий підхід нарахування пенсій", — зазначив чиновник, передає Ukr.Media.
Ми усвідомлюємо, що за прийняття цього закону шок у наших співгромадян може бути таким же, як і після підвищення тарифів. Але це вимушений і необхідний крок», — йдеться у повідомленні міністра соціальної політики Реви, опублікованому 16 січня на сайті Кабінету Міністрів, але пізніше видалили новину.
Про що ж йде мова, наскільки можна зрозуміти з повідомлень Мінсоцполітики. По-перше, про підвищення пенсійного віку. Починаючи з середини поточного року, він повинен рости на 4 місяці на рік для чоловіків, поки не досягне 63 років. І так протягом наступних десяти років. Жінкам також будуть піднімати вік виходу на пенсію. Але з 2021 р. програма підвищення пенсійного віку з 55 років досягне позначки в 60 років. З 2022 р. термін їх виходу на пенсію будуть піднімати на півроку і в тому ж 2027 р. кордон досягне 63 роки.
Але, треба визнати, тема підвищення пенсійного віку не настільки нова і фактично реалізується (для жінок) ще з часів колишньої влади, що, мабуть, ніякого «шоку» для населення тут немає. З тим, що воно неминуче, громадяни вже звикли, хоча не далі, як у жовтні минулого року той міністр Рева заспокоював:
«Беручи до уваги весь шум, який піднімається, я хочу ще раз чітко заявити: на сьогодні ні в Меморандумі з МВФ, ні в уряді не говорять про підвищення пенсійного віку. Я в переговорах з МВФ з 2005 р.. І можу сказати, що на всіх переговорах це питання стояло, але ми ні в 2005, ні у 2008 не підвищували пенсійний вік. Єдині, хто це зробив — це Янукович і Азаров, у 2011 році». Розенко наголосив, що принципова позиція уряду: зараз підвищення пенсійного віку недоцільно. «Це питання можна розглядати тільки в перспективі: після того, коли підвищимо рівень і якість життя українців, а головне — коли підвищиться тривалість життя».
І ось, всього за три місяці, потрібно розуміти, вищезазначені показники настільки зросли, що можна не тільки пенсійний вік піднімати, але і вводити ще більш «цікаві» нововведення, що стосуються самого нарахування пенсій. Загальновідомо, що на її розмір впливають два фактора – тривалість трудового стажу та розмір заробітку під час попередньої трудової діяльності.
Нині, щоб претендувати на пенсію, громадянин повинен мати мінімальний страховий стаж – 15 років. Якщо ж у громадянина повний трудовий стаж (для жінок він становить 30 років, для чоловіків — 35 років), то цього досить для встановлення мінімального розміру пенсії на рівні прожиткового мінімуму, якщо для цього не вистачає заробітків, які людина отримувала з 2000 р.
Нині ж, як можна зрозуміти заяви міністра, все буде по-іншому. Поняття «повний трудовий стаж» і «страховий стаж» будуть розділені, під останнім буде розумітися тільки стаж, починаючи з 2000 року, коли в країні почалося впровадження системи пенсійного страхування та на кожного громадянина було заведено окрему «пенсійне справа».
За планами міністерства, з 1 січня 2018 для отримання пенсії необхідно мати мінімальний «новий» страховий стаж на рівні 16 років (при загальному страховому стажі не менше 25 років) з поступовим його підвищенням в рік до тих пір, поки він не досягне 35 років у 2036 р.
Тобто починаючи з наступного року, які увійшли в пенсійний вік отримувати пенсію будуть тільки ті, хто починаючи з 2000 р. офіційно відпрацював не менше 16 років, тобто сумарна пауза в офіційному працевлаштуванні не повинна перевищувати 2 років. Цей «ліміт» буде зберігатися і для тих, хто піде на пенсію пізніше. Тобто українцям 1973 року народження, щоб вийти на пенсію в 2036 р. (по досягненні 63 років) потрібно буде офіційно відпрацювати не менше 35 років, починаючи з 2000 р. Лише більш молоді, як можна зрозуміти, відчують деяке «послаблення».
Особливо відзначу, що просто запису в трудовій книжці недостатньо, в залік йде тільки той період, за який перераховувалися страхові внески (а їх оплата здійснюється помісячно). Якщо людина, приміром, був відправлений у примусову відпустку за свій рахунок (більше ніж звичайна ситуація) або роботодавець просто не справив відповідні виплати (наприклад, у разі банкрутства), то цей період в «залік» не йде. А адже багато хто навіть не знають, чи здійснювалися за них соцвиплати роботодавцем.
Багато громадян можуть при таких розкладах претендувати на пенсію, адже сам Рева визнав , що зараз в Україні з 26 млн працездатних громадян внески сплачують лише 10 млн осіб. Причому, виявляється, влада «по доброті своїй», навіть йде на « послаблення »: «Якщо раніше пропонувалося на момент виходу на пенсію, — за час «ч» було взято 1 січня 2021 року – обов'язковою вимогою отримання пенсії потенційний пенсіонер на цю дату повинен мати не менше 20 років страхового стажу, при цьому загального – 30 років, тоді тільки 8% українців могли б претендувати на пенсію. Зараз мова йде про те, щоб знизити цю страхову цифру до 15 років, але на момент 1 січня 2018 року, і тоді вже 30% громадян зможуть претендувати на державне пенсійне забезпечення».
Чесно кажучи, я так і не зрозумів, за рахунок чого кількість «щасливих» громадян збільшиться відразу з 8% до 30, адже допустимий «прогул» за період починаючи з 2000 р. збільшився всього на рік, зате «економія» уряду від наближення «час «ч», після якого переважна більшість українців опиняться без пенсій, очевидна.
Але, наміри , як водиться, «благі». «Повинен виконуватися контракт поколінь. Я працюю — плачу внески, мої діти працюють — платять внески. Нинішні пенсіонери свій контракт виконали, а ті, хто сьогодні працюють, виконують його (контракт) лише на 40%» Тільки от як бути з тими, хто досягне пенсійного віку через рік–два–три?
Вони, в масі своїй, трудовою діяльність почали наприкінці 70-х і тепер їх зароблений стаж до 2000 р. просто викинуть, на призначення їм пенсії він практично ніяк не впливає. І їх вина, якщо в наступний період їм довелося працювати за кордоном або без офіційного оформлення, тим паче, у ситуаціях, коли роботодавець просто не платив в Пенсійний фонд?
Рева зазначив , що нові порядки вводяться для того, щоб «всі молоді почали сплачувати внески, а старші почали приводити в порядок свою страхову пенсійну картину з оплатою єдиного соціального внеску» Знову-таки, дуже добру і начебто справедливе побажання, але як бути «старшим» які на даний момент мають менше 16 років страхового стажу? Їм змінювати щось пізно, залишиться тільки «допрацьовувати» відсутній стаж вже після досягнення пенсійного віку (якщо вистачить сил і здоров'я).
Що ж стосується «молодих», то багато хто з них погодиться поміняти щодо гідний заробіток за межами України на мізерну зарплату усередині її (якщо ще знайдуть собі місце) заради гіпотетичної пенсії через пару або більше десятків років; тим більше, добровільно вносити соціальні внески? Адже довіри цій державі немає ніякого. Сьогодні у людей (будемо називати речі своїми іменами) вкрали весь їхній стаж до 2000 р., а також гарантовані в свій час різні пільги і хто може гарантувати, що через енну час «вони» не придумають що-небудь ще?
Адже і нині планованої реформи є «хитрий» нюанс. Як водиться, всі наші реформи пояснюються переходом на західні стандарти, але, практично у всіх західних системах пенсійного страхування ключовим моментом у визначенні розміру пенсії є сумарний розмір пенсійних внесків, а стаж відіграє суто другорядну, а то і зовсім ніяку роль. Тобто на трудову пенсію має право і людина, який відпрацював зовсім нетривалий час – але відповідно і розмір буде «символічним».
В планованої ж українським урядом системі в главу кута поставлений страховий стаж. Тобто людина може протягом 10-15 років після 2000 р. отримувати дуже високу офіційну зарплату, з якої робилися всі належні відрахування, але три роки відпрацював за контрактом за кордоном, — все, трудова пенсія йому не призначали взагалі! І нагадаю, що аж до 2036 р. збільшення тривалості допустимого «прогулу» не передбачено.
Чи це Справедливо, чи додає стимулів думати про своє пенсійне майбутнє – відповідь очевидна. Як і те, що владі не треба, щоб громадяни дбали про свою пенсію, потрібно як можна більше їх залишити без пенсії. Звучить жорстко, але якщо називати речі своїми іменами, то справа обстоїть саме так.
