Вперше з часів проголошення незалежності, в країні було введено надзвичайний стан, передає Ukr.Media.
Очікувана надзвичайність
Що цікаво, він не був безпосередньо спровокований ні проявами будь-якої стихії, ні нарешті легалізованим військовим конфліктом. Все простіше - одні громадяни вирішили, що через три роки умовно "торгових відносин" з невизнаними або непідконтрольними територіями, які вони до цього чомусь не помічали, виникла наднеобхідність ці відносини припинити. Тим часом, інші громадяни, які три роки поспіль робили вигляд, що не помічають жодної проблеми в тому, що торгують з цими самими територіями, не спромоглися навіть замислитися над тим, що одного разу це питання все-таки повинно набрати критичну масу.
В результаті вранці 17 лютого 2017 року Україна вступила в нову еру - еру надзвичайних заходів в електроенергетиці, рішення про введення яких було прийнято на екстреному засіданні уряду 15 лютого і знайшло своє відображення в розпорядженні Кабміну №103 (ред .: дивний і символічний збіг з поки ще номером телефону невідкладної допомоги). Відповідно до цього документа, в перебігу всього наступного місяця 7 (з 24) областей України будуть жити в умовах постійно нависаючої над ними загрози відключень електроенергії. Йдеться про Харківську, Дніпропетровську, Київську, Чернігівську, Запорізьку, Сумську та Черкаську області.
Швидко зорієнтувалися
Треба, правда, віддати належне кмітливості і талантам нинішнього Кабміну, який після перекриття поставок, в найкоротші терміни придумав, як вирішити проблему. Про що, в ході засідання уряду повідомив прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Він розповів, що, аби повністю відмовитися від антрацитового вугілля, Україні знадобиться від трьох до п'яти років і 15 мільярдів гривень щорічних вливань. Виходить, що на цей проект потрібно буде витратити чи то 45, чи то 75 мільярдів гривень. І це лише, щоб перейти з марки, що нині використовують, на газову групу, яку добувають на підконтрольних територіях. Чесно кажучи, судячи з розмитості термінів і невизначеності вартості проекту, особливих надій на його реалізацію навіть після закінчення 10 років не передбачається.
Модернізація - ворог
Ясна річ, що працювати по-старому - вигідно. Звичайно, за такої схеми відсутній прогрес, без сумнівів, підприємство, що не розвивається, коли-небудь виснажить свій ресурс і "розвалиться". Це все правильно, але ж за умов збереження такого "статус-кво" умовно не потрібно залучати жодних додаткових засобів і, що найголовніше, немає необхідності придумувати якісь нові схеми отримання прибутку і надприбутку ще й за умови постійних дотацій з держбюджету.
До речі, не зайвим буде також згадати, що, як свідчить світова практика, у вартість продукції виробник часто вкладає і витрати з модернізації основних виробничих фондів. Мало ймовірно, що вітчизняні енергетичні компанії цього не знають. Ще менш ймовірно, що ця стаття витрат не включена в собівартість їх продукції.
Платимо-платимо, а толку
Ну і до приємного. З першого березня 2017 року нинішній уряд нарешті перестане підвищувати вартість електроенергії для простих українців, остаточно реалізувавши останній етап (вже 5-й з 2015 року) підняття тарифів на неї до обґрунтованого НКРЕКП рівня. Таким чином, ті жителі багатоквартирних будинків, хто все-таки примудрялися використовувати до 100 кВт на місяць, замість нинішніх 0,714 гривні за кВт, почнуть платити 0,9 гривень. Ті, хто споживає понад цього мінімуму (вже не залежно від того, наскільки більше) будуть платити по 1,68 грн / кВт.
До речі, якщо комусь цікаво, за що саме ми будемо платити, можете дослідити структуру тарифу, відвідавши офіційний сайт НКРЕКП, де міститься "пояснення".
При цьому, хочеться відзначити ще одну цікаву цифру. З того ж таки 1-го березня 2017 року, за словами міністр енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика, електроенергія на оптовому ринку подешевшає на 5,7%. А враховуючи, що з 1 січня оптова ринкова ціна електричної знизилася на 10% "вперше за 25 років", досить дивними є заяви НКРЕКП від 10 лютого цього року про те, що електроенергія і так обходиться українцям на 60% нижче обґрунтованого рівня, який на їхню думку станом на січень 2017 року взагалі становить 2,31 гривні за 1 кВт.
Мирний атом України
Що цікаво, якщо послухати Насалика, зниження вартості електроенергії вдалося досягти завдяки 13% збільшенню частки атомної генерації в загальній структурі виробництва. Щоправда, не зовсім зрозуміло, до чого саме прив'язаний цей показник і в порівнянні з чим він зріс. Також не зовсім зрозуміло, яким саме чином вдалося наростити потужності, при цьому не вводячи в дію будь-яких нових енергоблоків.
Логічно було б подумати, що це сталося за рахунок того, що АЕС просто стали працювати більш ефективно або на більшу потужність. Але тоді не зайвим буде запитати, чому до цього вони працювали менш ефективно, призводячи до покупки вугілля з непідконтрольних територій.
Звичайно, до атомної енергетики України є набагато більше питань. Зокрема, і про те, що за попередні два роки на вітчизняних АЕС сталося більше випадків зупинок і "планових ремонтів і замін обладнання", ніж за попереднє десятиліття.
Невблаганна альтернатива
Припустимо, що з атомною енергетикою з незрозумілих причин в Україні не склалося. Але ж є й інші альтернативи ТЕС, які за іронією носять назву "альтернативних джерел електроенергії".
Європейський досвід свідчить про те, що вона може посідати далеко не останнє місце в структурі виробництва цього виду ресурсу. Наприклад, в Німеччині завдяки генерації енергії з відновлюваних джерел іноді не просто вдається мінімізувати витрати споживачів електрики, але навіть відомі випадки, коли "тариф" був від'ємний. Тобто енергокомпанії не просто не брали гроші за наданий ресурс, а виходило, що навпаки, умовно повинні були доплачувати за його споживання.
Звичайно, багато хто скаже, що "це ж в Німеччині, в розвиненій країні західного світу". Припустимо. Але в такому разі, що вони скажуть, коли дізнаються, що в такій країні Південної Америки, як Чилі, жителі ось вже кілька років в поспіль по півроку не просто не платять за електроенергію, а законно отримують її безкоштовно. Все завдяки тому, що вони благополучно перетворюють і використовують сонячне світло.
Єдиним "постраждалим" в цій ситуації є бюджет енергокомпанії, яка продукує це благо цивілізації. Однак, це виключно тому, що в країні знизилися темпи промислового розвитку і немає сусідів, які б хотіли купити у них електрику (в зв'язку з об'єктивними макроекономічними показниками регіону і складністю ландшафту).
В України такої проблеми - немає. Жадібних до електрики, як внутрішніх, так і зовнішніх споживачів - хоч відбавляй. Рельєф - дозволяє. Звичайно, альтернативною і відновлюваною енергією потрібно займатися. Напевно, це просто значно складніше, ніж витрачати від 3 до 5 років і від 45 до 75 мільярдів гривень на переобладнання ТЕС.
