Порівняно з Віктором Януковичем, Петро Порошенко - чудовий оратор з блискучою пам'яттю і живим розумом. І немає нічого дивного в тому, що на своїй території, в обмежений час і маючи хороший штат радників президент виграв бій у журналістів, які за старою звичкою чекали біля мікрофона недорікуватого телепня.
Одне незрозуміло: як людина з таким розумом, пам'яттю і здібностями примудряється робити ті ж помилки, що і попередник, передає Ukr.Media.
Це стосується і корупції, і дрібних компромісів з собою, і стеження за активістами Службою безпеки і розвідкою, і тотальна дискредитація політичних опонентів, і маразми електронного декларування, і дивно суміщене параноїдальний страх і благоговіння перед США... адже Все це вже було, чорт візьми. І, що ще смішніше, відповіді на прес-конференціях про цих абсурдах були такими ж. Навіщо ж?
Одне з двох - або ми помиляємося в здібностях і талантах глави держави; або у природі влади за три роки змінилася лише форма, а по суті залишилися ті ж механізми вирішення проблем, важелі тиску на опонентів і та ж звичка у всьому звинувачувати захід і критиків. Все те ж, просто не так системно, не так відверто, з меншим розмахом.
Ну і ще одне. При всій повазі до глави держави, не можна робити вигляд, що ти не розумієш моральну сторону проблеми особистої, а тепер ще й сімейної залежно від Ріната Ахметова - головного спонсора свого попередника, з вини якого загинули і продовжують гинути громадяни твоєї країни. Я насилу собі уявляю, як би в лютому 2014 року, стоячи на сцені Майдану Петро Олексійович міг би з такою ж посмішкою як сьогодні на прес-конференції заявити людям: "А коли все закінчиться, у нас буде своя передача на телеканалі Ріната Леонідовича".
Це не про закон і навіть не про конфлікт інтересів. А про елементарну політичну адекватность і сумірность до себе, своєї посади, масштабів і країни. Країни, до речі, в якій, якщо я правильно пам'ятаю повним ходом йде деолігархізації.
А так, так, прес-конференцію президент виграв.
Мустафа Найєм, народний депутат України, Facebook.
