Експерти і депутати схиляються до придністровського сценарієм, хоча не виключають і осетино-абхазького з наближенням президентських виборів у Росії, передає Ukr.Media.
А російські ЗМІ, посилаючись на свої джерела у Кремлі, лише підтвердили слова представників України в Тристоронньої контактної групи (ТКГ) про те, що крім виборів ні про що інше, ні РФ, ні підтримувані нею бойовики говорити не хочуть. Москву не влаштовують уже прийняті Верховною Радою закони про амністію та особливий статус. Росія наполягає на реінтеграції Донбасу на своїх умовах, перетворивши Україну мало не на конфедерацію. А заяву про створення "Малоросії" лише шантаж, мовляв, якщо не хочете по-нашому, ми, як і у випадку з Абхазією і Південною Осетією, визнаємо Донбас і відріжемо його від України назавжди. Зараз же війна на Донбасі швидше нагадує придністровський сценарій з деякими відмінностями. А ось піде Кремль за абхазько-осетинського сценарію – питання. За словами експертів, це стане зрозуміло ближче до зими по мірі наближення дати президентських виборів в Росії.
Новачок у Нормандському форматі, президент Франції Еммануель Макрон назвав пройшли в понеділок двогодинні телефонні переговори лідерів "Норманді" "прямим діалогом заради конкретних дій", побачивши в них динаміку. Правда, так рішуче прокоментував розмову четвірки лише Макрон. Офіс канцлера Німеччини оприлюднила жорстку заяву про необхідність виконання Мінських домовленостей і результатів зустрічей четвірки в Парижі (2 жовтня 2015) і Берліні (19 жовтня 2016), негайного припинення вогню, запобігання руйнування цивільної інфраструктури щоб уникнути гуманітарної катастрофи на Донбасі.
Макрон і Меркель озвучили список найбільш постраждалих районів, де відведення важкого озброєння і техніки під контролем ОБСЄ потрібно провести в першу чергу, особливо в Станиці Луганській (остання з трьох пілотних точок розлучення сил, який почали ще в минулому році – Авт.). "Розведення військових частин і відведення важкого озброєння має бути пріоритетом. Повинен бути гарантований безпечний доступ СММ ОБСЄ у всі райони Донбасу, в тому числі тимчасово непідконтрольних відрізків українсько-російського кордону", – йдеться у повідомленні офісу канцлера.
Порошенко під час переговорів останні дні липня назвав одними з найкривавіших в 2017 році. Він закликав Росію припинити агресивні дії, постачання зброї на окуповані території і розблокувати процес звільнення заручників, які незаконно утримуються на території Росії, зокрема Олега Сенцова і Романа Сущенко. "Співрозмовники відзначили важливість повного припинення вогню, виводу важкого озброєння і проведення розведення сил з цілодобовим моніторингом ОБСЄ. Порошенко підкреслив важливість запровадження на Донбас миротворчої місії ООН", – йдеться в повідомленні АПУ.
Йшла мова і про "формулі Макрона". Але, за інформацією джерел в українських дипколах, її пункти повторюють зміст Дорожньої карти, узгодження якої блокує Росія. Головним підсумком переговорів можна вважати зустріч зовнішньополітичних радників лідерів "Норманді" у другій половині серпня. Вони повинні узгодити остаточні кроки щодо безпеки і продовжити роботу над Дорожньою картою". Правда, дедлайн її узгодження вже давно пройшов. Її повинні були затвердити ще в листопаді минулого року, але Росія, за повідомленнями своїх ЗМІ, хоче вписати туди "політичні вимоги по проведенню виборів". Саме так джерела в Кремлі прокоментували своїй пресі підсумки телефонних переговорів Нормандської четвірки. Про "Малоросію" у Кремлі не згадали, хоч мова про це йшла – Макрон і Меркель ясно дали зрозуміти про неприпустимість висловлювань, які порушують територіальну цілісність і суверенітет України.
Заявою бойовиків "ДНР" про створення "Малоросії" Путін підвищує ставки. Це звична тактика Кремля напередодні важливих зустрічей і переговорів. Щоправда, міністр закордонних справ Павло Клімкін впевнений, що Москва намагається розіграти на Донбасі абхазький сценарій.
"Що значить абхазький варіант? Відразу після війни Росія офіційно визнала незалежність Абхазії і Осетії, підписавши договір про співпрацю і партнерство, який укладав Медведєв. Там єдина з РФ армія (у березні Путін схвалив входження військ невизнаних республік у російську армію – Авт.)", – сказав співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков.
Експерти і політики зійшлися на думці, що в сьогоднішній війні на Донбасі чітко простежується придністровський сценарій. "У випадку з Грузією Росія пішла на більш радикальний сценарій – визнала незалежність Абхазії та Осетії. У випадку з Молдовою Росія могла зробити це давно, але їй це не цікаво, оскільки не вирішує поставлене перед РФ завдання – утримати Молдову від руху в бік Заходу. Те ж саме ми спостерігаємо і в Україні, все відбулося на тлі зміни зовнішньополітичного курсу України", – сказав старший науковий співробітник Інституту світової політики Леонід Літра.
Для Росії ПМР і Донбас – інструмент контролю над пострадянським простором. За допомогою військових "ін'єкцій" Москва намагається заблокувати рух Молдови і України в НАТО і ЄС. За словами колишнього посла Молдови в США Ігоря Мунтяну, 25 років тому Кремль підбурював народ Придністров'я повстати нібито проти націоналістичних кіл Кишинева з якими, на думку Москви, у придністровців були етнічні розбіжності. У Молдові Росія лякала народ молдавськими або, як їх називала російська пропаганда, румунськими націоналістами, переконуючи населення в тому, що влада в Кишиневі нелегітимна. На Донбасі Росія просуває ідею "русского мира" і "братніх народів", розповідає про "фашистів", "хунту", "державний переворот" у Києві і утиску прав російськомовних.
"Друга паралель – військова опора. У разі Донбасу опора була на регулярні війська РФ, які з першого ж дня озброювали незаконні формування сепаратистів на Донбасі новітнім озброєнням. Таким чином, вони отримали перевагу над слабкою українською армією. Якщо йти за такою паралелі у 1992 році у нас (у Молдові – Авт.) навіть армії не було, на стороні конституційних органів Республіки Молдова воювали поліцейські. Генерали РФ командували збройними придністровськими формуваннями, постійно забезпечували їх технікою, зброєю, набоями і т. д. Росія, по суті, створила в ПМР свій військовий анклав, який постійно підживлює", – сказав колишній посол Молдови в США, виконавчий директор Інституту розвитку і соціальних ініціатив (IDIS, Молдова) "Viitorul" Ігор Мунтяну.
Як і у випадку з Донбасом, Росія хоче "впихнути" Придністров'я тому в "тіло" Молдови, але на своїх умовах. За словами нардепа від НФ, члена депутатської групи ВР з міжпарламентських зв'язків з Молдовою Георгія Логвинского, РФ розглядає цей варіант і багато в Кремлі вважають, що це буде методом впливу на Молдову, на їх європейський курс. "Це міна замороженого дії. Приблизно ті ж речі робляться і на Донбасі", – сказав Логвинський.
А ось головною відмінністю війни на Донбасі від подій у Придністров'ї експерти вважають відсутність спільного кордону ПМР з Росією. В цьому питанні невизнана республіка сильно залежить від позиції України, особливо в останні роки. У травні 2015 року Верховна Рада денонсувала договір про військово-технічне співробітництво з РФ, за яким Москва через територію України могла перекидати в ПМР військову техніку і особовий склад. Через два роки на кордоні України з Придністров'ям з'явилися митні пости Молдови, трохи пізніше Києва заборонив і транзит вантажів в невизнану республіку. Все це ускладнює Росії підтримку квазі-держави.
"Ті ж проблеми у них і з Кримом. Є поромна переправа, але вона працює тільки влітку. З цього робимо висновок, що план російської агресії був побудований на тому, щоб дійти до Криму через Запоріжжя, Херсон, об'єднати ці території до Одеси, і з Одеси вийти на Придністров'ї. І ми не повинні думати, що цей план дестабілізації не буде реалізовуватись і далі, тому цим регіонам потрібно приділяти особливу увагу", – вважає Георгій Логвинський.
З іншого боку, за словами Ігоря Мунтяну, і в цьому ще одна відмінність від війни на Донбасі, відсутність спільного кордону з Росією підштовхнула придністровський бізнес орієнтуватися на західний ринок. "Зараз близько половини всього експорту з Придністров'я йде в ЄС, інша половина йде на правий берег в Республіку Молдова. Тобто, існує велика залежність від західних ринків, а не від Росії. У свій час придністровські сепаратисти говорили, що найбільший їхній ворог – Румунія. Але парадокс в тому, що саме Румунія найбільший імпортер придністровських продуктів", – пояснив Ігор Мунтяну.
У спеціальному репортажі з невизнаної ПМР близько 60% всього молдавського експорту на європейські ринки припадає саме на придністровські товари. Нардеп Георгій Логвинський пояснює, що свого часу Кишинів звільнив підприємства ПМР від податків, але за однієї умови – вони повинні були визнати себе молдавськими підприємствами. Зараз всі вони юридично зареєстровані в Молдові і можуть постачати свої товари на експорт, отримуючи валютну виручку. "На даний момент таких компаній більше 2,5 тис, вони експортують свою продукцію під митною печаткою Молдови. У них є пільги, вони не платять певні податки. Звичайно, все це зроблено для того, щоб повернути ці компанії в правове поле Кишинева. У разі Донбасу це неможливо", – вважає Леонід Літра.
У разі Донбасу це дійсно неможливо – бойовики "ДНР"/"ЛНР" під чітким керівництвом Кремля експропріювали всі українські підприємства. Тепер вони платять податки в незаконні "бюджети" квазі-формувань. На відміну від Придністров'я, поки в окупованому Донбасі немає своєї валюти. Але там активно "ходить" російський рубль, витісняючи гривню. ЗМІ писали, що в "ДНР" навіть з'явилися свої номерні знаки на авто. Тобто, Росія майже закінчила формування квазі-республіки в ОРДЛО. Питання лише в тому, як далеко в питанні Донбасу готовий зайти Кремль напередодні своїх президентських виборів?
"Як мені здається, Донбас буде більше повторювати придністровський сценарій. Хоча я не виключаю, що ближче до зими стосовно Донбасу можливий осетино-абхазький варіант. У міру наближення президентських виборів у Росії 18 березня, російська влада може піти на такий радикальний крок – визнання незалежності. Що стосується приєднання, тут питання. Це вже третій варіант – кримський. По градації, перший і найбільш реальний варіант – придністровський, другий – осетино-абхазький і третій, вищий рівень, – це кримський", – підсумував Михайло Пашков.
