На піку фінансової могутності у 2000-х роках його стан оцінювався в 2,37 мільярда доларів США. Але в 2016-му журнал Forbes оцінював його вже в 126 мільйонів доларів США, передає Ukr.Media.
У 2009-му році, після світової фінансової кризи, 50% "ІСД" було продано пулу російських інвесторів за участю російського державного "Зовнішекономбанку".
Після Майдану, коли на Сході України почалися перші сепаратистські рухи, Тарута був призначений головою Донецької ОДА. Тоді була популярна ідея, що олігархи зможуть зупинити сепаратизм в східних регіонах. Правда, засновнику "ІСД" це не вдалося. Обласна влада була перенесена з Донецька в Маріуполь. І вже восени 2014-го Тарута його покинув із-за загрози захоплення міста сепаратистами. А потім президент Петро Порошенко його звільнив.
Втім, ще будучи головою ОДА, Тарута висунувся на позачергових парламентських виборах по округу в Донецькій області, і виграв їх. З тих пір пішов у політику бізнесмен почав активно піаритися. При тому, піаритися на критиці влади.
Про те, що Тарута планує запустити свій політичний проект, в кулуарах заговорили ще в 2016-му році. Але ця ідея довго висіла в повітрі. Поки навесні 2017-го нардеп не оголосив про запуск партії "Основа".
Зараз же проект бізнесмена, який позиціонує себе ліберально-консервативним і меритократическим, але не гребує "лівими" гаслами про "людей працях", почав активно "продавати" себе виборцю. Тарута активно відвідує телевізійні ефіри, зокрема, канал NewsOne нардепа Євгена Мураєва. Також під нову партію викуплена значна частина рекламних площ в Києві.
Але хто, крім Тарути, є в цій партії? Зараз кістяк команди "Основи" складають три людини – Андрій Ніколаєнко, Ярослав Арсірій і Володимир Полочанінов. Всі вони працювали на серйозних посадах в часи президентства Віктора Януковича. Крім того, у них простежуються зв'язку з влиятельнейшими людьми тієї епохи – Сергієм Льовочкіним, Едуардом Ставицьким та Анатолієм Присяжнюком.
Хто ж тепер вирішив зайняти політичну нішу "захисників середнього класу"?
Помічник "регіоналів"
Формальним керівником партії "Основа", згідно з офіційними даними, значиться Андрій Ніколаєнко. Під час президентства Віктора Януковича у 2013-му році, очоливши Кіровоградську область у віці 33 років, він став наймолодшим головою ОДА в Україні.
Трудовий шлях Ніколаєнко був стрімким. У 2000 році закінчив Інститут міжнародних відносин Університету ім. Шевченка. У 2002-му Ніколаєнко стає аташе Посольства України в Республіці Корея, а у 2003-му - третім секретарем цього посольства.
У 2008-2009 роках Ніколаєнко працює помічником депутата. Згідно з даними сайту posipaky.info він допомагав нардепам від Партії регіонів Юрію Каракаю і Сергію Ларіну, який нині є народним депутатом від "Опозиційного блоку". Власне, Ларін був попередником Ніколаєнка на посаді кіровоградського голови ОДА. З березня 2011-го року Ніколаєнко стає першим заступником Ларіна.
Фото: Андрій Ніколаєнко
У 2013-му році Ларіна переводять у Київ. Він стає заступником Сергія Льовочкіна, глави адміністрації президента Януковича. Його називали людиною, близькою і до "сірого кардиналу" Януковича, і, одночасно, до деяким представникам так званої "Сім'ї" екс-президента.
Сам Ніколаєнко написав заяву про відставку з посади голови ОДА після втечі Януковича з країни. Тоді ж він іде з посади члена ради і виконкому Кіровоградської обласної організації Партії регіонів.
Але вже у березні 2014-го року він стає заступником Тарути на посаді голови Донецької ОДА. У вересні того ж року Ніколаєнко призначають головою Держагентства по відновленню Донбасу. Правда, у цієї посади чиновник пробув всього близько місяця – в жовтні він пише заяву про відставку у зв'язку з прийняттям закону про люстрацію. Тоді ж президент Петро Порошенко звільняє Таруту з посади донецького голови ОДА.
Суддівський родич
Серед перших осіб "Основи" є давній соратник Ніколаєнко Ярослав Арсірій. Цей уродженець Донецька в 2003-2010 роках працював на керівних посадових держкомпанії "Укрресурси", Держкомрезерві, Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку і "Укрхимтрансаммиаке".
У 2010-2012 роках Арсірій був заступником міністра та директором департаменту в Міністерстві культури. А в 2013-му році він стає заступником Ніколаєнка на посаді голови Кіровоградської ОДА.
Цікавий ще один факт. У Ярослава Арсирия є брат – суддя Окружного адміністративного суду Києва Руслан Арсірій. Він відомий низкою рішень, що мали великий резонанс. Зокрема, цей суддя часто приймав рішення на користь співробітників правоохоронних органів, які підпадають під люстрацію.
Але це не все. Журналісти програми Слідство.Інфо публікували розслідування про шикарне життя суддів Окружного адмінсуду Києва. Зокрема, згідно матеріалу, суддя Арсірій їздив в Круїз по США, Ямайці, Гаїті, Мексиці. Більше того, під час вояжів під його ім'ям виносилися рішення.
"Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 15 січня 2013 року колегія за участю Руслана Арсирия виносила рішення щодо телеканалу ТВі. Хоча, за даними правоохоронців, Руслан Арсірій в цей час був не в Києві, а десь в районі Ямайки", - зазначали журналісти.
Важливий аспект у тому, що суддя Арсірій, в складі колегії суддів, приймав рішення, яким не дав державі забрати у фірми "Голден Деррік" 20 газоносних родовищ, отриманих нею за часів президентства Януковича. Цю компанію пов'язували з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким, ставився до неформальної "Сім'ї" колишнього президента.
"Вотчиною" Ставицького в часи Януковича була Кіровоградська область, якою управляли Андрій Ніколаєнко та Ярослав Арсірій, нинішні лідери партії Тарути. А їх "старшого товариша" з Оппоблока Ларіна, крім Льовочкіна, пов'язували і з "сімейним" міністром енергетики.
Соратник Яценюка і Присяжнюка
Ще одним публічним обличчям партії "Основа" є Володимир Полочанінов, екс-нардеп від "Батьківщини" у 2012-2014 роках. Він народився у Білій Церкві Київської області.
Політичну кар'єру цей чоловік почав ще у 2006-му році, ставши депутатом Київської облради від Соціалістичної партії. Тоді він очолив постійну комісію з питань бюджету та фінансів.
Але вже в 2009-му Полочанінов стає головою Київської обласної організації партії "Фронт Змін" Арсенія Яценюка. А в 2010-му його призначають першим заступником Анатолія Присяжнюка, одіозного голови Київської області часів Януковича. Після втечі екс-президента, Присяжнюк також поїхав у Росію. В Україні його підозрювали в розтраті 36,5 мільйонів гривень.
Перед місцевими виборами 2010-го року Полочанінов звільнився з чиновницької посади, нібито з-за примусів вступити в Партію регіонів. Однак у тому ж році він знову обрався депутатом облради, але вже від опозиційного "Фронту змін".
Правда, тут є тонкий нюанс. Соратником Полочанинова по партії і колегою по виборчому списку був Олександр Присяжнюк, син екс-голови ОДА Анатолія Присяжнюка. Зараз Присяжнюк-молодший – народний депутат від партії Яценюка і очолює "Народний фронт" у Київській області.
У 2012-му році Полочанінов обирається у нардепи за списком "Батьківщини", яку тоді очолив Яценюк. Але вже в 2013-му, перед Майданом, він входить у конфлікт з керівництвом "Батьківщини" і намагається організувати свій політичний проект – партію "Демократи". Причиною конфлікту було названо незгоду з рішенням про ліквідацію "Фронту змін".
Партнером за новим проектом став тодішній колега Полочанинова по фракції Андрій Павелко. Зараз він – депутат Верховної Ради від Блоку Петра Порошенко, голова бюджетного комітету і президент Федерації футболу України.
Але проект, хоч його і намагалися розкручувати під вибори 2014-го року, залучаючи навіть автогонщика Олексія Мочанова, особливих результатів не дав. Павелко пішов у БПП, а Полочанінов сконцентрувався на суспільно-політичній роботі в Київській області.
До чергових парламентських виборів – два роки. Вони повинні пройти восени 2019-го. В принципі, часу не так багато - якраз пора запускати нові політичні проекти, щоб встигнути їх розкрутити.
В електоральному полі колишньої Партії регіонів працює відразу декілька сил. В першу чергу, "Опозиційний блок" - прямий нащадок колишньої партії влади. Також це "Відродження" Віталія Хомутинника, "Наш край", натхненником якого є Адміністрація президента, і "За життя" Вадима Рабиновича.
Тарута ж, мабуть, вирішив піти іншим шляхом. Прогресивний дизайн і ліберальні посили, очевидно, повинні створити імідж непопулистичної, розумної "третьої сили", яка збере голоси думаючої аудиторії. Правда, під гарною вивіскою сидять всі ті ж люди.
