Почну з нагадування очевидних речей. Україна – це незалежна і самостійна держава. Українська влада, безперечно, має право визначати власні пріоритети своєї політики, проводити розумну дипломатію і на усіх рівнях максимально відстоювати інтереси країни, заради її зміцнення.
Але бути лише самим, без друзів на міжнародній арені, для нас – це поганий варіант, передає Ukr.Media. Особливо, коли ми чітко розуміємо, хто наш ворог – а це російська влада і її війська.
Напевно тому, ми часто закриваємо очі на те, що відбувається у наших друзів партнерів. Наприклад, от виграв Дональд Трамп вибори в США. Не секрет, що більшість українських політиків і експертів ставили на перемогу Хіларі Клінтон, а не Трампа.
Що вони роблять, поки американські ЗМІ влаштовують істерику і критикують нового президента? І їх, до речі, цілком можна зрозуміти. Вони мовчать. Це проблеми американських виборців, а не української влади.
Нам же насамперед потрібна підтримка США, незалежно від прізвища президента. І кажучи, вже зовсім відверто, нам потрібні їхні гроші – на різноманітні реформи, допомогу армії, і добре було б ще мати їхню зброю для перемоги у війні.
Те саме стосується і ЄС. Ми стільки років йшли до омріяного безвізу, яким із задоволенням зараз користуються багато українських громадян. Заради нього ми неодноразово заявляли про свій європейський вибір, змінили тисячі норм законодавства, запровадили безліч новацій – від електронного декларування до нових антикорупційних органів.
Ми остаточно визначилися із нашим прозахідним і проєвропейським, а не проросійським вибором 4 роки тому. Наші партнери також відкрито говорять, що Україна – це друг. Вони розуміють, що у нас війна з Росією, тому дуже часто мовчать, і навіть закривають очі на багато українських проблем і не виконані обіцянки.
Та українська влада робить усе, щоб змусити нервувати чиновників як у Брюсселі, так і у Лондоні і Вашингтоні. Керівна еліта хоче зробити керованим Національне антикорупційне бюро і вже не приховує цих намірів.
Заради цього проводяться спецоперації інших правоохоронних органів, а депутати коаліції намагаються змінити законодавство. З 4 по 6 грудня усі наші ключові партнери на заході зробили офіційні заяви з цього приводу.
Першим розпочав державний департамент США. У своїй заяві, американці написали, що боротьба з корупцією в Україні під загрозою. Для Америки дії правоохоронців стосовно НАБУ виглядали, як частина зусиль по підриву незалежних антикорупційних інститутів.
Україні недоцільно змагатися за своє тіло на Донбасі, якщо вона втрачає свою душу через корупцію,– заявив держсекретар США Рекс Тілерсон.
Це той рівень представництва, вище якого може бути хіба що Трамп. У ЄС, у свою чергу, обійшлись без натяків і прямо звинуватили Генпрокуратуру у послабленні можливостей для роботи НАБУ. Натомість, генпрокурор Юрій Луценко, виступаючи 6 грудня у Раді, заявив, що голова НАБУ Артем Ситник, розгорнув проти ГПУ дискредитаційну кампанію на Заході.
Та чомусь заяви генпрокурора і друга президента взагалі не переконали ні американців, ні європейців. Не знайшлося жодного західного політика та чиновника, хто б підтримав Луценко і Порошенко у ситуації навколо НАБУ та пропозицію депутатів звільняти голову антикорупційного бюро простим голосуванням у Раді, навіть без проведення аудиту.
Я не буду детально переказувати причини, чому ТОП-політики, правоохоронці і силовики зараз об'єднались у своєму пориві змінити керівника бюро. Заради його звільнення, вони згадують і про незалежний аудит, і про те, що НАБУ так само має, як і всі інші державні органи дотримуватися закону. З цим я погоджуюся. Не треба робити із НАБУ кумира.
Але треба теж визнати, що усе, що відбувається зараз навколо бюро – це спроба законсервувати корупцію, захистити друзів, кумів, родичів і самих себе від можливих розслідувань і покарання. Ідеальний варіант – це зберегти і корупцію, і друзів на заході, розповідаючи їм казки. Та у навіть у найкращих друзів інколи уривається терпець. Таких гострих заяв про Україну від МВФ, США і ЄС Україна не чула вже багато років.
Ця безглузда гра на нервах нікому не потрібна. Петру Порошенку все важче довести Заходу, що у питаннях боротьби з корупцією, він поводить себе як політик, що пройшов революцію гідності, а не олігарх, який "дорвався" до влади.
Сподіваюсь, що цей крижаний душ від Заходу, який отримала Україна цього тижня при спробі вбивства НАБУ, стане хоч маленьким уроком для влади. Ваші брудні ігри бачать не лише в Україні.
