Франція охоплена масовими протестами, є тяжкопоранені і сотні заарештованих.

Французи спалюють опудала «улюбленого президента» і штурмують кордони правоохоронців. Поліція застосовує жорсткі заходи. Макрон озвучує нові ідеї, а конфронтація наростає, інформує Ukr.Media.

Паризька весна

Якби «нормандська четвірка» в найближчі дні і зібралася, то вже точно – не в Парижі. Столиця Франції кілька день поспіль бунтує проти президента Макрона. Акціями протесту охоплена вся країна. Мітингують понад 140 тисяч французів.

Особливо гостро проходять мітинги в Парижі, де на вулиці вийшли близько 20 тисяч осіб. Молоді люди в чорних масках, за відгуками очевидців, провокували поліцію, кидали запалені фаєри, громили вітрини магазинів і машини. Поліція застосувала кийки, водомети, світлошумові гранати і сльозогінний газ. Кількість затриманих наближається до двох сотень людей. Тільки злива з градом зупинили побоїще в Парижі.

Жорстко протестували і в провінціях. За непідтвердженими даними, в комуні Нотр-Дам-де-Ланд поліцейський кинув гранату в мітингувальника, внаслідок чого тому відірвало руку.

Що трапилося?

Французи бунтують не перший тиждень і не вперше спалюють опудало президента Еммануеля Макрона, який з тріумфом переміг на виборах рік тому. Основним драйвером протестів виступають профспілки, досить потужні і впливові в країні, щоб організувати тривалі масові акції.

По суті, Франція знаходиться в перманентному страйку: кілька днів у країні стояли потяги і літаки, потім – спалахнуло невдоволення пенсійними нововведеннями, заморожуванням зарплат, скороченням робочих місць і змінами умов прийому до університетів. Зараз французи «озвіріли» від планів Макрона реформувати держслужбу і перевлаштувати так звані неблагополучні квартали, створивши «дільничну поліцію».

Піддавки

Всі антимакронівські протести проходять за єдиним сценарієм: озвучуються соціальні вимоги, акцію протесту проводять профспілки. Але на ділі головними дійовими особами стають ультраліві. Переважно з «Чорного блоку». І в освітленні подій основний акцент робиться на постраждалих і на жорстких діях поліції. При цьому пропрезидентські сили і сам Еммануель Макрон отримують можливість посилювати заходи безпеки і майже безперешкодно проводити свою політику.

Макрон тримає в тонусі свій електорат, ліві – щосили піаряться, а профспілки – сподіваються в політичній боротьбі домогтися хоча б деяких із заявлених цілей. Ну, або, як мінімум, голосно заявити про себе.