Наші діти поглинають кожне слово, яке ми говоримо, і всі наші вчинки впливають на їх дорослішання. Їх мозок розвивається, тому в них у двічі більше синапсів, ніж у мозку дорослих, інформує Ukr.Media.
Те, як батьки розмовляють зі своїми дітьми, відображають те, як діти спілкуються самі із собою. Те, як батьки поводяться зі своїми дітьми, впливає на те, як вони самі бачать себе, і якщо батьки проявляють гнів та критику, то дитина буде зла і критична до себе.
Те, як ми ставимось самі до себе, впливає на нашу впевненість у собі та наш підхід до власних помилок.
Тому ми мусимо бути дуже терплячими з нашими дітьми. Бути батьками - це найважча, але в той же час найкраща робота в житті, і ваша відповідальність - навчити своїх дітей бути кращими людьми, любити себе та навколишній світ.
Найголовніше - показати їм любов. Пам'ятайте, що вони будуть робити помилки, оскільки вони ще діти, і навіть якщо ви їх потураєте, вони повинні відчувати, що їх люблять та цінують. Коли ви говорите з ними, ви повинні бути добрими та розуміючими.
Крім того, обов'язково переконайтеся, що вираження любові є очевидним, оскільки діти не завжди можуть помітити любов між батьками.
Ось п'ять фраз, які ви ніколи не повинні говорити своїй дитині:
"Великі хлопчики / дівчата ніколи не бояться!"
Це неправда, і ви це добре знаєте. Такі слова лише змусять ваших дітей боятись висловлювати свої почуття. Ви повинні підтримувати своїх дітей і пояснити їм, що нічого не треба боятися, бо вони захищені та в безпеці.
"Ти не такий гарний / добрий / розумний як повинен бути!"
Це величезна помилка, тому що ви зробите своїх дітей невпевненими у собі, і вони будуть вважати себе неповноцінними. Навпаки, потрібно навчити своїх дітей любити себе.
"Негайно перестань плакати!"
Ми всі маємо право показати свої почуття, тому, якщо дитині хочеться поплакати, дозвольте їй плакати, без дорікань і крику. Замість цього краще запитати у ней, чому вона засмучена та додайте велику порцію обіймів.
"Чому тобі так важко зробити _____?"
Якщо ви задаєте такі питання дитині, вона буде почувати себе безпорадною і нездатною зробити щось належним чином. Замість цього покажіть їй, як це робиться. Проте без критики з вашої сторони
"Я не можу повірити, що ти це зробив!"
Дуже егоїстично з вашого боку робити так, щоб дитина почувала себе погано через те, що ви розчаровані. Тим не менш, ви повинні сказати своїй дитині, що і чому вона зробила неправильно. М'яко показати, як було б найкраще виправити ситуацію.
