А це означає, що вчитися правильно ними розпоряджатися слід з дитинства, інформує Ukr.Media.
Як же побудувати економічний лікнеп?
Чим раніше підростаючий член суспільства познайомитися з фінансовою стороною життя, тим краще в усіх відношеннях. З ранніх років малюк зрозуміє, для чого потрібні монети і купюри, і що ставитися до них потрібно з повагою. Але про все по порядку.
Ази життєвої економіки
Вже з 3-4 років, коли дитині вже знайоме таке поняття, як «обмін», а значить операцію «товар - гроші» вона зрозуміє правильно, дитину можна брати з собою в магазин і навіть дозволити самій розрахуватися з продавцем або касиром. Так дитина зрозуміє, що жадані цукерки, тістечка та інші смачні речі з'являються в будинку не самі по собі, а купуються в магазині. І це буде першим кроком фінансового лікнепу дитини.
Другий етап - дати дитині зрозуміти, що не тільки продукти купуються за гроші, але і самі гроші не водяться в будинку в необмеженій кількості, а їх отримують за роботу. Так, поступово в свідомості дитини сформується, що кількість коштів лімітована, а значить, вони вимагають дбайливого ставлення, а якщо вже зовсім точно - їх дуже небажано витрачати на дрібниці. Звичайно, цього не станеться відразу, але механізм під назвою «фінансова грамота» вже запущений.
Теорія та практика
Як тільки дитина освоїть основи усного рахунку, їй можна ставити завдання на зразок: «Скільки грошей залишиться від зарплати, якщо тиждень поспіль купувати торт?» Або «чи подужає сім'я кредит з щомісячним внеском 3, 5, 7 і т.д. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян?» Подібні вправи корисні: дитина почне розуміти, що бажання не завжди збігаються з можливостями.
А прийшовши з дитиною в магазин, слід звертати її увагу на те, що коштує дешевше, а що дорожче. Школяру початкових класів цілком можна доручати такі покупки як хліб, рослинне масло, сіль та інші необхідні дрібниці. Але для початку не зайве простежити за процесом покупки.
Зрозуміло, слід розповісти дитині, які товари є найнеобхіднішими, а без яких можна прожити, а купуються вони тільки при наявності зайвих коштів. А для «закріплення матеріалу» слід звертати увагу на цінник і питати, чи вистачить наявних грошей на той чи інший товар.
А як бути з першими кишеньковими грошима?
В наявності постійних кишенькових грошей виникає потреба, коли дитина йде до школи, особливо це характерно для міста, де гроші потрібні хоча б на проїзд. У селі простіше, але це не означає, що батьки можуть позбавити себе від необхідності постійно давати дитині гроші.
Раз на тиждень або раз на місяць будуть видаватися кишенькові гроші, вирішувати тільки батькам. Але в будь-якому випадку, сума видається на встановлений проміжок часу. Не вистачило? На перший раз можна дати ще грошей, але з попередженням: наступного разу слід економити, в іншому випадку залишок тижня або місяця батьки нічим допомогти не зможуть. Це вбереже дитину від необачних витрат.
Згодом не забороняється давати школяреві гроші з невеликим запасом. Дитина прийде до висновку, що залишки можна відкладати на покупку своєї мрії. Перша практично самостійна покупка надихає, і виробляється звичку економити на тому, без чого можна в принципі обійтися, зате потім без проблем обзавестись дійсно потрібною річчю. І нехай це не предмет першої необхідності, користь в тому, що дитина розуміє, що всі надмірності вимагають жертв.
А для вірності варто запропонувати їй записувати всі витрати в блокнот, щоб надходження та витрачання були як на долоні. Та й необдумані витрати такий підхід виключає. Важливо тільки, щоб така звичка не забулась з роками.
