Найчастіше дитячі страхи здаються дорослим чимось несерйозним. Часом діти бояться найшкідливіших речей: якоїсь нової іграшки, химерної шафи, мультика, монстра під ліжком, привидів, залишатися на самоті.., інформує UkrMedia.
Батькам здається, що така дитяча реакція невиправдана і не варта уваги. Вони можуть намагатися переконувати малюка, що це не страшно або навпаки потурати його страхам, допомагаючи уникати джерела паніки.
Однак насправді не є правильною ні одна, ні друга стратегія поведінки. Допускаючи помилки в даній ситуації, можна тільки погіршити боязнь у дітей, спровокувавши серйозні психологічні проблеми, які будуть актуальні для чада і в дорослому віці.
Не бреши, що чогось не боїшся, якщо насправді боїшся
Діти дуже тонко відчувають обман. Але не розуміють, чому їм брешуть.
Твоє завдання не показати, що в світі немає чого боятися, а продемонструвати, як потрібно справлятися зі страхами. Розкажи дитині про те, чого сама побоюєшся, поясни, чому це небезпечно і страшно, а також покажи, що робити в цьому випадку: як подолати тремтіння в колінах, як зважитися на те, чого боїшся. Власний приклад набагато ефективніший, ніж помилкові словесні пояснення.
Не намагайся переконати дитину, що вона не права
Це для тебе не страшно залишитися вдома одній, це ти не бачиш нічого небезпечного в новому іграшковому роботі, а для малюка всі ці побоювання цілком реальні і очевидні. Переконувати чадо в зворотному, ігнорувати його побоювання, значить, не враховувати його почуття. Це не допоможе впоратися з ситуацією, а лише вселить у сина або дочку відчуття, що батьки не сприймають їх серйозно.
Не лай дитину за те, що вона боїться
Зустрівши сильний осуд батьків, малюк не перестане боятися, він лише почне мучитися ще й від сорому. А це загрожує глибокою психологічною травмою.
Підтримай чадо. Сприймай його побоювання, як можливість навчити його чомусь новому, а не як прикре непорозуміння.
Діти в першу чергу навчаються на вчинках батьків, а не на їх словах.
Вирази підтримку вербально
Це означає дотиками. Не карай дитину, не замикай в кімнаті, не став в кут і вже точно не бий.
Для малюка дуже важлива підтримка. Обіймай його частіше, цілуй, погладжуй по голівці. Говори йому про те, що він сильний і сміливий. Вір в це сама, і він повірить. Підтримка зараз буде більш ефективна, ніж дистанціювання.
Не перестарайтеся з підтримкою
Бігти на перший поклик з поцілунками та обіймами теж неправильно. Так дитина не буде сама вчитися справлятися зі своїми почуттями. До того ж, вона зробить висновок, що варто влаштувати істерику, як матуся тут же все для неї зробить. Так вона почне тобою маніпулювати і досягати цілей найлегшим шляхом.
Виражай підтримку малюкові тільки тоді, коли вона дійсно йому потрібна. Дозволяй дитині в тому числі бути самостійною. Дай її можливість самій знайти вихід із ситуації. Якщо того не відбувається і чадо залишається в паніці, тоді вже притисни його до себе і обійми.
Страх для дитини абсолютно реальний і обгрунтований, навіть якщо тобі він здається безглуздим і несуттєвим.
Не допомагай дитині уникати джерела страху
Якщо ти будеш це робити, то переконаєш малюка в тому, що його страх має під собою грунт. Наприклад, якщо малюк боїться залишатися один вдома, то не варіант постійно тягати його за собою. Поясни, що вдома йому нічого не загрожує, розкажи, як себе вести і про техніку безпеки, і потроху залишай на самоті, спочатку на 10-15 хвилин, потім поступово збільшуй час. Незабаром дитина звикне і зрозуміє, що в самоті немає нічого страшного.
Працюй зі страхами
Не ігноруй емоції малюка. Проговорюйте страхи разом, пояснюй, як впоратися з панічною реакцією і що потрібно робити, демонструй все це на власному прикладі. Можеш почитати з ним книжки про відважних дітей, покажи мультики на цю тему (наприклад, «Корпорація монстрів», де самі монстри бояться дітей), на крайній випадок зверніться до психолога.
