Дуже боляче, коли розумієш - що вас просто використовували. І всі ці усмішки, компліменти, добре ставлення були всього лише маскою, способом отримати бажане. Від вас просто щось було потрібно; товари, гроші, безкоштовні послуги, емоційне обслуговування, зв'язки, можливості... Що завгодно, тільки не ви самі. Це гірко усвідомлювати потім, коли бажане отримано, а вас залишають наодинці з вашими проблемами. І більше не дзвонять, не пишуть, нікуди не кличуть. Використану річ можна викинути. Або прибрати в комору, як дриль, яка потрібна в господарстві. Знадобиться - дістанемо!
Молодий чоловік запросив дівчину на вечірку. Не дуже привабливу дівчину, повну таку, в окулярах. Ця дівчина про нього мріяла, він знав! Вона одяглася красиво, витратила багато часу на макіяж і зачіску, хвилювалася, ніч не спала. І все йшло відмінно. Поки вона не зрозуміла, що молодий чоловік запросив її, щоб познайомитися з її батьком і отримати хорошу посаду. І з вечірки дівчина йшла одна, і гірко плакала. Хоча нічого ж не сталося. Її просто хотіли використовувати. А це так гірко розуміти, інформує Ukr.Media.
Як тільки розумієте, що вас почали використовувати - треба йти ві людини. І дистанціюватися у відносинах. Це вже не стосунки, це ви прислужуєте іншій людині, служите їй, - ніби як дриль. Їй просто треба дірок насвердлити, от вона і звернулася. Так молодого Єсеніна поетеса Гіппіус змушувала самовар роздувати і співати нецензурні коломийки на потіху гостям. Хоча і за стіл садила, і чаю з самовара наливала... Ніби все нормально було. Хоча насправді Єсенін служив безкоштовною розвагою...
Або з Едіт Піаф до ресторану прийшла компанія друзів. Вони завжди з нею ходили в ресторани, хвалили співачку, співали їй дифірамби і приділяли увагу. Тільки платила за частування завжди співачка; так уже повелося. На це ніхто не зважав, адже справа не в грошах, не в пригощанні, адже так? Справа в дружбі! І одного разу Едіт Піаф замовила для всіх в ресторані картоплю. Просто картоплю. «Хочу, - каже, - просто картоплі. І друзям моїм принесіть те ж саме!». Друзі були при грошах, не жебраки. І відмінно могли самі собі замовити частування. Але вони так розгнівалися і остовпіли, коли їм принесли картоплю, що все стало ясно. Вони просто користувалися грошима співачки. І платити за себе навіть і не думали...
Зрозуміти, що нас використовують, дуже просто. Людині постійно від нас щось треба. Вона може навіть і не просити, - ми самі даємо. Надаємо послуги, даруємо, самовар ставимо і оплачуємо рахунки. Може, і співаємо частушки. Спробуйте один раз ввічливо відмовити. Сказати: «я зараз не можу це зробити. Немає можливості!». І подивіться на поведінку свого знайомого. Якщо він нормально сприйме відмову, вибачиться і запитає, чи не треба і вам допомогти, - все в порядку. Якщо надується і розсердиться, - все зрозуміло. На жаль, все зрозуміло. Ми - дриль. Або інша корисна річ, яка лежить в темному кутку до пори, до часу.
