Клієнт заходить в кабінет психолога, лягає на кушетку або сідає в крісло, і починає розповідати про свої проблеми. Психолог співчутливо киває. Це розхожий штамп про психотерапію, уявлення про який багато хто з нас склали після перегляду американських фільмів, інформує Ukr.Media.
У західних країнах звернення до психолога - звичайна справа, в якому немає нічого дивного. В Україні ж суспільство ставиться до цього насторожено, з деяким недовір'ям. Якщо людина не приховує, що проходить терапію, його знайомі швидко роблять висновок про серйозні проблеми. Тому багато хто воліє тримати це в секреті. І тими, й іншими рухають міфи, укорінені в суспільстві.
Міф № 1: Якщо людина ходить до психолога, у неї явні психічні проблеми
Головне, що треба зрозуміти: психолог працює тільки з психічно здоровими людьми, що знаходяться в складній ситуації або переживають сильний внутрішній конфлікт. Він не займається лікарською практикою, не має права виписувати якісь препарати або встановлювати психіатричні діагнози: шизофренія, деменція, манія переслідування. Крім того, психологу не потрібна особлива ліцензія - досить диплома.
Функції психолога полягають у відновленні душевної рівноваги клієнта, повернення йому почуття опори, «землі під ногами». Скільки часу триватимуть сеанси психотерапії, визначає сам клієнт, спираючись на свій психологічний стан. Процес може вкластися у дві консультації - або затягнутися на кілька років. Все залежить від індивідуальних особливостей психіки.
Якщо в процесі роботи з клієнтом психолог розуміє, що необхідна консультація психіатра, він дасть йому відповідні рекомендації, але ні в якому разі не почне самостійно проводити медикаментозне лікування.
Тому можна з упевненістю говорити, що клієнти психолога - психічно здорові люди, які потребують активної професійної підтримки.
Міф № 2: До психологів ходять тільки невдахи
У суспільстві прийнято вважати, що сильна людина зі своїми проблемами справляється сама. Але немає нічого поганого в тому, щоб в певні моменти свого життя побути слабкою. Звернутися до кваліфікованого фахівця, щоб поговорити про свої страхи і тривоги, - більш розумне рішення, ніж місяцями і роками носити в собі негативні емоції або постійно виливати на своїх близьких потік негативу.
Людська психіка має свої межі. У важкі життєві періоди вона може не справлятися з посиленими навантаженнями, і тоді людині загрожують депресивні розлади. Хтось буде довгий час жити в пригніченому настрої, а когось це підштовхне до суїцидальних думок.
Уважне ставлення до свого психологічного стану можна назвати ознакою усвідомленого підходу до життя. Людина не чекає від світу чарівних дарів, а намагається вирішити свої проблеми самостійно, із залученням професіонала.
Міф № 3: Справа психолога - брати гроші за пусті розмови
Багато людей помилково припускають, що основна функція психолога - просто вислуховувати клієнта, беззастережно ставати на його сторону і під всім «підтакувати». З цим завданням цілком здатний впоратися просто хороший друг, так для чого платити за це гроші?
Така позиція є помилковою. Звичайно, для встановлення довірчих відносин з клієнтом психолог повинен уважно його вислухати, але хороший фахівець завжди утримується від висловлення своєї особистої думки і наклеювання ярликів. Він не приймає нічию сторону, і на відміну від звичайного міжособистісного спілкування, при якому люди дають один одному масу порад, психолог задає питання, які допомагають клієнтові поглянути на ситуацію з несподіваного ракурсу.
Мета спілкування психолога і клієнта - не просто приємне проведення часу, а робота, у ході якої будуть вирішені наявні проблеми.
Фахівець застосовує різні психологічні прийоми та практики, створює особливу атмосферу комфорту й довіри. Під час сеансу психолог не просто дружньо базікає з людиною, яка звернулася до нього, а дійсно працює. Ще один важливий нюанс - клієнт може бути впевнений, що все сказане в кабінеті залишиться суворо конфіденційним.
Почуття психологічного комфорту і гармонії на душі не менш важливе, ніж психічне здоров'я. Саме тому у зверненні до психолога немає нічого поганого. А в таких ситуаціях, як втрата або смерть коханої людини, пережитий нещасний випадок або сексуальне насильство, його можна назвати дуже бажаним і навіть обов'язковим.
