Кожен з батьків бажає своїй дитині тільки добра. Але в процесі виховання не завжди вдається стримувати негативні емоції. Ми деколи говоримо фрази, які руйнівно діють на дитячу психіку. Від яких звичних суджень, які вириваються у нас машинально, краще відмовитися, інформує Ukr.Media.
«Не вмієш - не берись!»
Маленькі діти часто бувають незграбними. Вони ламають речі, розсипають крупи, проливають воду, кидають щойно випрану білизну, але роблять це не навмисно. У них просто бракує навичок, умінь, розвиненої дрібної моторики.
У батьків же немає терпіння чекати, коли малюк зможе впоратися з тим чи іншим завданням, і вони воліють виконати його самостійно, попутно вимовивши згубну для дитячої самооцінки фразу.
«Ти навмисне це робиш?»
Так батьки часто говорять, коли дитина наполегливо повторює якусь дію, яка дратує їх. Але малюк не завжди може усвідомити, що саме дратує батьків, а питання, поставлене в такій формі, ніби викриває його в поганих намірах. Дитина відчуває загрозу, але не може усвідомити, у чому саме полягає її вина. Можливість виправдатися теж відсутня. На рівні відчуттів виникає почуття, що батьки визнали дитину винною, і нічого не можна змінити. Це породжує безсилля.
«Всі діти як діти, а ти...»
Жодній людині не подобається, коли її порівнюють з іншими. Маленьким дітям дуже важливо знати, що батьки люблять їх такими, які вони є, і ця любов нікуди не зникне. Тільки відчуваючи себе в цілковитій безпеці, дитина зможе значною мірою розкрити всі свої таланти.
А після цих слів все, що вона може відчути, що не дотягує до якоїсь невидимої планки і розчаровує батьків. Виникає відчуття власної неповноцінності, постійний фоновий страх зробити помилку і накликати на себе батьківський гнів.
«У цьому будинку нічого твого немає!»
Цю фразу батьки найчастіше використовують на адресу підлітків. Так вони хочуть підкреслити свій внесок у розвиток дитини, позначити кількість вкладених ресурсів: емоційних, тимчасових, фінансових.
Підлітки ж сприймають її як образу. Їх позбавляють права на особисту власність, підкреслюють відсутність можливості самостійно заробляти. Такі слова викликають бажання якомога швидше покинути батьківський дім і ніколи не приймати жодної допомоги. Це не сприяє формуванню довірчих відносин.
«Швидко заспокойся!»
Кожна доросла людина знає, що немає нічого більш образливого, ніж вимога на свою адресу негайно заспокоїтися. Але ми чомусь часто говоримо дітям ці неприємні слова, не замислюючись. З точки зору батьків, приводи для дитячого плачу рідко бувають суттєвими. Крім того, діти плачуть голосно, а це дуже дратує.
На жаль, від грубих криків дитина починає плакати ще сильніше. Щоб зуміти її заспокоїти, батьки повинні не давати волю своєму роздратуванню. Не можна діяти з позиції сили.
Всі перераховані фрази найчастіше ми вимовляємо автоматично, навіть не вдумуючись в їх сенс і не розмірковуючи про зроблений ефект. Тому дорослим варто бути уважнішими до своїх слів і вчитися контролювати свій гнів. На те ми і дорослі!
