Декілька фраз, які потрібно обов'язково говорити дитині щоранку перед школою

Що ми зазвичай говоримо своїм дітям, відправляючи їх на навчання? Стандартний набір повчань: «слухай вчителя», «не крутись на уроці», «веди себе пристойно», «не забудь змінне взуття». Ці слова сприймаються дітьми як гул телевізора, який постійно працює у фоновому режимі. Ми пропонуємо замінити їх на кілька тез, які допоможуть дитині відчувати себе впевненіше в колективі і навчать оцінювати навколишню обстановку, інформує Ukr.Media.

«Ти не повинен брати участь у цькуванні своїх однокласників»

Цькування в дитячому колективі — неприємне, але явище, яке нерідко зустрічається. Об'єктами глузувань стають невпевнені в собі діти, які не можуть за себе постояти і дати відсіч кривдникам.

Причиною виникнення конфлікту може бути що завгодно: спонтанна перепалка, романтичні почуття, незвичайна зовнішність або захоплення. З ізгоєм відмовляються сидіти за однією партою, обідати разом в їдальні, проводити час на перервах.

На жаль, вчителі часто не помічають або роблять вигляд, що не помічають несприятливої психологічної атмосфери в колективі. В результаті дитина, стає об'єктом цькування, виявляється абсолютно беззахисною.

Але ось цікавий факт: призвідниками цькування можуть бути всього лише двоє-троє хлопців, а весь клас йде у них на поводу. Дитина повинна чітко розуміти, що має право не ставати частиною натовпу, не вибирати для себе пристосовницьку модель поведінки.

Якщо вона вважає, що її однокласник — хороша людина, яка не заслуговує поганого ставлення до себе, не потрібно соромитися заявити про це. Можливо, це змусить інших замислитися про свої вчинки.

«Ніхто не має права тобі погрожувати»

Тут мова йде про конфлікти не тільки з однолітками, але і з педагогами. Викладачі — такі ж люди, як і всі ми, зі своїми слабкостями і характером. У силу великої завантаженості у деяких вчителів не завжди вистачає витримки та професіоналізму гідно вести себе при конфлікті з учнями.

Іноді в хід йдуть зауваження щодо зовнішності і особистих якостей, необґрунтоване підвищення голосу, і навіть погрози — наприклад, поставити питання про відрахування.

Завдання батьків — пояснити, що вчитель є авторитетною фігурою, але це не дає йому права будь-яким чином загрожувати вихованцям або відпускати в їх адресу ущипливі, принизливі зауваження. У цьому випадку батькам варто обов'язково втрутитися, але не з метою влаштувати скандал, а для того, щоб прояснити ситуацію і постаратися її вирішити.

Це стосується і сварок з іншими дітьми — однокласниками або старшими хлопцями. Якщо справа дійшла до загроз, пора ставити до відома дорослих.

«Необов'язково ставити оцінки понад усе»

Всі батьки хочуть, щоб дитина отримувала гарні оцінки і не мала проблем з успішністю. Відмінне навчання та золота медаль полегшують вступ до вузу надалі, дають право навчатися на бюджетній основі.

У той же час, оцінки не повинні стати самоціллю. Важливі не п'ятірки, а отримані знання. Отримати двійку чи трійку можна за будь-яких обставин: перехвилюватися і забути параграф, не вкластися у відведений для вирішення завдання час, переплутати дні і не вивчити матеріал вчасно.

Дитячі психологи нерідко стикаються з явищем під назвою шкільний невроз. Дитина настільки сильно переживає, що із-за поганих оцінок її будуть лаяти вдома, що це позначається на її фізичному стані, погіршується сон та апетит.

Особливо схильні до неврозу старшокласники напередодні випускних іспитів. Єдиний державний іспит — досить відповідальний захід. Батьки і педагоги, самі того не бажаючи, сильно ускладнюють психологічну атмосферу. У результаті підлітки сильно хвилюються і переживають страх.

Насправді, навіть завалений іспит не є трагічною подією. Звичайно, це привід перевірити свої знання і підготуватися краще, але самі по собі оцінки не повинні стояти вище за все.

«Ти можеш мати власну думку»

Щоб заробити авторитет серед однолітків і користуватися повагою в класі, необхідно мати свою власну думку з багатьох питань. Це не означає, що потрібно спеціально протиставляти себе колективу і всьому світу. Але люди завжди відчувають, хто живе своїм власним розумом, а хто намагається наслідувати інших. Дітей це особливо стосується: у них добре розвинена інтуїція.

Тому дитина повинна знати, що має право говорити те, що вона насправді думає. Це стосується його відносин з друзями і вчителями, і навіть навчального процесу — наприклад, у творі завжди можна викласти свою точку зору, а не ту, яку використовують в готових рішеннях і збірниках творів.

Ми відправляємо дитину до школи не тільки для того, щоб вона отримала набір знань за профільними і загальними предметами. Вона повинна навчитися контактувати з соціумом, і тому батьківські поради повинні стосуватися не тільки нагальних дрібниць і навчального процесу. Впевненість у собі, правильна самооцінка і вміння правильно вести себе в будь-якому колективі не менш важливі, ніж п'ятірки в щоденнику.