Так робили наші батьки, бабусі з дідусями, знайомі, а ми повторюємо їх сценарії, вважаючи таку поведінку нормальною. Подумаєш, звинуватили кохану людину у своїх невдачах або пригадали дружині пару старих образ! В результаті незадоволення наростає, інтимне життя псується, почуття холонуть, і ніхто не розуміє причини. А всього-то й потрібно було думати головою. Представляємо нездорові звички у відносинах, які вбивають любов, інформує Ukr.Media.
Загладжування провини подарунками
Нагримали, грюкнули дверима в розпал сварки, не підтримали починань партнера? Навіщо просити вибачення, працювати над собою або вести відкритий діалог, коли можна просто купити квіти та прийти з покаянним виглядом? А ще приготувати романтичну вечерю, влаштувати ніч любові, компенсувати шкоду річчю, про яку кохана давно мріяла. Так подружжя звикають ігнорувати сімейні проблеми, вчаться закривати конфліктні ситуації красивими одноразовими жестами. Проблема в тому, що невирішена ситуація залишається, а отже, повториться знову. Гірше того — половинка може звикнути до «презентів» і почати несвідомо провокувати на конфлікт, щоб отримати свою цукерку. А це вже нездорова ситуація...
Звинувачування партнера у своєму поганому настрої
У житті трапляється всяке — проблеми зі здоров'ям, сварки з родичами, робочі стреси. Хороша частка усвідомленості допомагає не переносити особисті проблеми на сім'ю. Не звинувачувати у всіх негараздах найближчих. На жаль, ми часто сприймаємо коханих як щось само собою зрозуміле, з якими можна не церемонитися і не стежити за мовою. Куди вони подінуться! «Це через тебе я втратив свій бізнес і став нікчемою». «Якби не ти, я б нормально виспався і не посварився з начальником». У такій ситуації іншій стороні доводиться жити з постійним відчуттям провини, підлаштовуватися під наші почуття та емоції. Але будь-якому терпінню приходить кінець, адже у партнера теж є почуття і бажання, він втомлюється жити з оглядкою на інших. І має на це повне право.
Пригадування образ, підрахунок недоліків
Хто з нас цим не грішив? Коли людина помиляється, а ми, замість того щоб її підтримати чи направити, починаємо пригадувати старі прогрішення, докопуватися до дрібних недоліків її характеру. Вона не так миє посуд. Подарувала не той подарунок. В ліжку не задовольняє. «Казала мені мама виходити заміж за Сашка». Як наслідок, починаються взаємні суперечки, звинувачення, докори. Ми активно змагаємося в грі «хто вкусить болючіше і залишить за собою останнє слово». Але переможців немає. Адже правильніше було б зупинити полеміку, перестати копатися в минулому і вчитися цінувати обранця за ті добрі якості, які в ньому є. Так, це складніше, вимагає прийняття, усвідомлення... кидатися образами набагато простіше.
Контроль на ґрунті ревнощів
«Я тебе вибрав, виходить, тепер ти моя власність, яка повинна в усьому мені підкорятися!» — думає середньостатистичний ревнивець. За цим слідує обмеження контактів, постійні перевірки, читання листувань в соц. мережі. І якщо спочатку все романтизуються: «Ух, як я його зачепила, це точно любов!» Потім стає не до жартів: вам не дають свободи, права на особисте життя, друзів, реалізацію в професії.
Що з цим робити? Працювати над довірою в парі, розмовляти, вчитися любити себе. Не тільки жертві, але й ревнивцеві, самооцінка якого в мінусі. Якщо партнер все одно дивиться на всі боки — шукайте іншого або вчіться правильно реагувати. Частіше нагадуйте коханому, що поруч з ним розкішна жінка-розумниця, спортсменка, красуня, на яку теж звертають увагу чоловіки. Скажіть, що якщо він продовжить розпорошувати свою увагу на інших, то може проґавити своє щастя. А потім загадково посміхніться. При цьому не потрібно принижувати особистість партнера, просто покажіть, що ви теж не такі прості, але, на відміну від нього, вмієте розставляти пріоритети. Це його сколихне.
Шантаж, істерики, маніпуляції
У багатьох сім'ях вважається нормальним, коли партнер домагається свого за допомогою скандалів і істерик, особливо якщо так чинить жінка. Що з неї взяти? Вона істота емоційна, залежна від своїх гормонів. А якщо їй з дитинства у всьому потурали, задовольняючи будь-які її забаганки, тепер вже пізно перевиховувати. Але це шантаж, щоб змусити оточуючих танцювати під свою дудку. Доросла людина в змозі себе контролювати. Якщо вона цього не робить, то тільки тому, що ви самі їй це дозволяєте, погоджуючись на поступки. Припиніть вестися на шантаж. Ставте партнера на місце: «Закінчиш істерику — тоді поговоримо». «Я не маю наміру обговорювати з тобою це питання, коли ти в такому стані. Заспокоюйся і приходь». Людина повинна зрозуміти, що з вами такі трюки не спрацюють. Їй доведеться виходити на новий рівень взаємодії, вчитися контролювати емоції. Або шукати іншого дурника.
Викорінюйте ці звички у відносинах, щоб насолоджуватися один одним, а не проклинати!
