Про те, що брехати недобре, ми чули від батьків у ранньому дитинстві. І тоді ці слова не піддавалися сумніву. Вони здавалися постулатом, що не вимагає пояснень. Але по мірі дорослішання людина розуміє, що світ набагато більш складна структура, ніж здається на перший погляд. І навіть така гідність, як чесність, не завжди буде доречно і правильно застосовувати. Адже правда в ряді випадків може завдати навіть більше шкоди. І ми наважуємося злукавити, щоб уникнути неприємних наслідків для себе чи для інших. Щоб виправдати обман, ми переконуємо себе, що це неправда на благо, інформує Ukr.Media.
Але чи справді буває рятівна брехня? Або гірка правда в будь-якому випадку краще?
Що розуміється під обманом і правдою?
Здавалося б, відповідь на це питання очевидна, якщо не вдаватися в тонкощі людських взаємин. Комусь брехнею здається навіть невелике прикрашання правдивих подій, інші ж не надають цьому такого істотного значення. Те ж стосується і мовчання, коли правда просто не озвучується з благих мотивів. Кожна людина в цьому відношенні повинна виробити свою власну позицію: що допустимо, а що ні. І бажано розповісти про неї своєму оточенню, щоб ваше ставлення до чесності було зрозуміле всім.
Чи можна бути чесними завжди та скрізь?
Варто відразу обмовитися: абсолютно чесних людей, які кажуть правду скрізь і завжди, не існує. Правда, є люди, які прагнуть до такого ідеалу, але жити їм складніше, ніж тим, хто не є принциповим поборником істини. У ряді випадків щирість не так вже й важлива і може привести до неприємних наслідків. Навіть якщо говорити про таку банальну річ, як запізнення на роботу. У вас набагато більше шансів бути зрозумілим начальством, якщо ви розповісте, що запізнилися з поважної причини, ніж чесно визнаєте, що вам просто захотілося зайвих пів години повалятися в ліжку. Факт запізнення це не скасує, а ви позбавите себе від неприємних хвилин спілкування з босом.
У будь-якому випадку ми брешемо, тому що боїмося
Страх є чи не головною мотивацією, яка народжує брехню на благо. Ми придумуємо легкотравну і безпечну версію розвитку подій, побоюючись втратити власний авторитет, довіру і любов близьких людей, а також щоб уникнути покарання. Останнє часто мотивує дітей брехати. Наприклад, вони бояться гніву батьків за отриману в школі двійку. Може це служити виправданням брехні? Для когось це так, інші ж вважають, що брехати зі страху — ознака малодушності.
Компліменти — це теж брехня?
Деяку брехливість у спілкуванні з оточуючими приписують нам самі правила етикету. Найяскравіший приклад цього — компліменти. Їх заведено говорити при зустрічі в певних обставинах. А якщо вам не подобається, як людина виглядає і що вона робить, про це слід промовчати, щоб не створювати напруженості у відносинах. У цьому випадку сказана від душі думка може бути розцінена як образа. Однак компліменти — це не тільки обов'язкова складова ділового спілкування. Вони можуть бути щирими та дуже приємними, коли сказані, наприклад, коханою людиною. У цьому випадку їй немає сенсу брехати про те, що ви добре одягнені або у вас гарна зачіска.
Коли брехня на благо виправдана?
У першу чергу це стосується маленьких дітей, якщо мова йде про якісь події, які травмують, наприклад, смерть домашнього улюбленця або родича. Малюк і без того перебуває в розгубленості, не розуміючи, що сталося. Він отримає ще більшу психологічну травму, якщо розповісти йому все, як є. Ще одна особливість дитячого мислення і психіки полягає в тому, що до певного віку діти просто не розуміють, що таке смерть, і навіть можуть почати звинувачувати себе у «зникненні» когось, хто їм дорогий. Тому набагато краще буде придумати пом'якшену версію і розповісти дитині таким чином, щоб вона могла це зрозуміти.
