У дитинстві і юності життя здається безхмарним і нескінченним. Але це оманливе враження. На жаль, найчастіше усвідомлення обмеженості часу приходить до нас тільки в зрілому віці, коли багато вже зроблено і зроблено не зовсім так, як мріялося на зорі молодості. Тоді приходить жаль про те, що ми відкладали своє справжнє. Які помилки в життя змушують нас озиратися назад і шкодувати про втрачений час?
Ми віддаємо себе нелюбимій роботі
Людина проводить на роботі колосальну кількість часу — більшу частину свого часу. Якщо при цьому робота сприймається виключно як джерело доходу на життєві потреби та не приносить щирої радості, життя може стати сірим і важким. І така ситуація аж ніяк не рідкість, інформує Ukr.Media.
Людина з налагодженим життям не наважується піти з прибуткової, але неприємної роботи. Вона роками відкладає цей крок, а потім, коли вирішується, шкодує про те, скільки щасливого часу було згаяно. Тому, якщо ви відчуваєте, що займаєтеся не своєю справою, подумайте, що ще можна зробити, щоб переорієнтувати своє життя в потрібне русло.
Ми живемо згідно з суспільними очікуваннями
Суспільство завжди чогось чекає від нас і негласно вимагає відповідати загальноприйнятим стандартам. В такому віці потрібно вчитися, в такому — народжувати дітей, а в такому — доживати свої дні за рукоділлям і вирощуванням овочів на дачі... Більшість людей, бажаючи бути прийнятими, прагнуть вписатися в ці стереотипні схеми. Вони навіть не ставлять собі питання, чи потрібно їм те, що вони роблять. Так з'являється чужа професія, нещасливий шлюб, нелюбимі діти. Зрештою власне життя стає чужим.
Найчастіше усвідомлення жахливої помилки приходить вже в кінці життя, коли основні програми виконані. Але радості це не додає. Тому незалежно від віку задавайтеся філософськими питаннями: хто ви, чого хочете, куди йдете. Навіть якщо ваш шлях нестандартний, ви завжди маєте рацію, адже це тільки ваше життя (а не тих, хто засуджує). Ви маєте повне право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Казка про втрачений час
Час — найцінніший наш ресурс. Багато людей витрачають його легковажно на непродуктивні розваги, які несуть лише хвилинне задоволення. Пройшовши певний життєвий шлях, вони виявляються значно менш успішними та не реалізованими, ніж ті, хто витрачав на саморозвиток, освіту, подорожі та інші речі, які духовно збагачують. Так у свідомості створюється вакуум і відчуття, що життя витікає, як пісок крізь пальці. Щоб цього не відбувалося, потрібно вчитися жити усвідомлено. Запитуйте себе час від часу, чи покращує вас те, чим ви живете в цей момент.
Розпорошуємося на любовні страждання
Страждання у зв'язку з розривом романтичних стосунків можуть затягнутися, особливо у вразливих натур. В більшості своїй надмірно перебільшують значущість всього в парі жінки. Але і деяким чоловікам така установка шкодить.
Людина на довгі місяці або навіть роки виявляється як би викинутою з емоційного життя. Вона розучується радіти кожному дню, бачити себе поза контекстом стосунків. Це ж є причиною, чому чоловік або жінка не може зустріти того, хто б йому/їй справді підійшов. За стражданнями люди не помічають, як повз проходить хтось, хто по-справжньому може зробити їх щасливішими. Ви ж не хочете випустити з уваги такої людини?
Ми забуваємо про рідних і друзів
У гонитві за кар'єрним успіхом деякі з нас схильні забувати не тільки про себе, але і про тих, хто поряд, хто нас любить. Через роки виявляється, що стосунки зазнали змін аж ніяк не в кращу сторону, а когось вже й зовсім неможливо повернути. Ці помилки можуть вартувати навіть життя найдорожчих людей. Байдуже ставлення стосується бабусь-дідусів, батьків, дітей, з якими ми забували спілкуватися, зустрічатися, грати, розмовляти і які в підсумку стали чужими. Але ж саме емоції, любов і близькість наповнюють життя фарбами.
Життя непередбачуване, тому варто ловити момент, щоб побути з тими, хто дорогий нам і кому дорогі ми.
