Шкільні роки — час найбільшого випробовування для дитячої психіки. Саме в цей період вільне і живе дитяче мислення намагаються загнати в якісь рамки, внутрішня унікальність особистості знецінюється і підганяється під держстандарти, а процес прищеплення знань доповнюється суб'єктивною оцінкою вчителем дитячих здібностей, інформує Ukr.Media.
Зі шкільної лави ми виносимо наші перші образливі прізвиська та ярлики, які стають частиною внутрішнього «я», там же формуються перші наші комплекси, ідеали і ставлення до життя. Чи можна допомогти дитині не зламатися? Зберегти самоповагу і впевненість у собі, навіть коли в школі нічого не клеїться?
«Ти цінний не тільки своїми досягненнями»
Щоб не нахапатися комплексів, дитині важливо відчувати, що батьки люблять її безумовною любов'ю. Досягнення і успіхи в навчанні — добре, але і їх відсутність не робить школяра поганим. Ваше ставлення до дитини не має бути прив'язане до табеля, дитина повинна відчувати, що потрібна будь-якою.
Природно, це не означає, що тепер можна закрити очі на двійки, прогули чи суперечки з учителями, важливо відокремлювати вчинки і особистість. Погані оцінки можна і потрібно підтягнути, байдикування припинити, але своє невдоволення не варто проектувати на стосунки з дитиною. Поведінка — не вся особистість, успіх — не тільки гарне навчання.
«Припускатися помилок нормально. Не потрібно соромитися промахів...»
Страх помилок, нав'язаний традиційною системою освіти, — справжнє гальмо прогресу. Зважте самі, вчителі не дивляться на те, наскільки правильне в цілому рішення було запропоноване дитиною, як довго вона сиділа над роботою, скільки творчості виявила, наскільки взагалі їй легко дався матеріал. Зробив помарку — мінус 10 очок! Плювати на задатки, інтереси і склад розуму, технар учень чи гуманітарій, система одна для всіх. А якщо маєш особливу думку — тримай її при собі, підручник думати не велить.
Але помилятися — природно, особливо якщо ви новачок і тільки розвиваєте свої слабкі місця. Помилки вказують на те, що потрібно підтягнути, не більше. Применшувати здібності дитини, виводячи двійку, — безглуздо і жорстоко.
«Немає нічого страшного в тому, що ти не подобаєшся всім однокласникам»
Хто з нас не боявся в підлітковому віці не вписатися в класний колектив, ставши самітником? Вміння соціалізуватися, швидко заводити друзів, знаходити спільну мову з однолітками — все це важливо. Але якщо дитина не може здобути популярність — це ще не означає, що з нею щось не так.
Хто з нас не відчував себе білою вороною в шкільні роки? Це нормально, що в школяра можуть бути свої особливі інтереси і погляди, його стиль одягу або музичні вподобання можуть відрізнятися від натовпу. Якщо це становить проблему, поговоріть з дитиною, розпитайте про труднощі, поділіться своїм досвідом. Якщо ситуація набуває небезпечних рис (приниження чи цькування), не бійтеся втрутитися і допомогти.
«Вчитель — теж людина. Не бери його образи близько до серця»
Часом слова вчителя, сказані зопалу, несуть у собі невиправдану критику здібностей, характеру чи зовнішності дитини, болісно врізаючись у пам'ять і принижуючи її особистість. Наприклад, ваш син мріяв стати письменником, але вчитель із злістю висміяв його твір і порадив не ганьбити українську літературу. У таких випадках важливо донести чаду, що вчитель принизив його несправедливо, тому що втомився, встав не з тієї ноги чи просто повівся непрофесійно. Навчіть дитину розмежовувати справедливу критику (яка містить конструктивні рекомендації) і таку, що зневажає особистість. Останню серйозно сприймати не слід. Погляд з боку — це добре, але особисте відчуття важливіше від чужих думок.
«Світ несправедливий, але правосуддя ніхто не скасовував»
Буває й так, що вчитель склав про дитину якусь думку і змінювати її не збирається, хоча колишній хуліган-п'ятикласник давно взявся за розум. Буває, вчитель просто симпатизує дитині і навмисно завищує їй оцінки, зриваючи поганий настрій на тих, кому не пощастило потрапити до п'ятірки улюбленців. Таке життя.
Чим далі, тим більше кривд постане перед дитиною в особі пройдисвіта-начальника або колег зі зв'язками, які за ту ж роботу отримують у 3 рази вищий оклад. З несправедливістю потрібно боротися, якщо це можливо. А якщо ні, треба навчитися ставитися до неї по-філософськи і з гумором. Зрештою, життя справедливе і карма наздожене кожного.
Батьки, будьте уважні до своїх дітей, дайте їм відчуття підтримки, що б з ними не трапилося. Вони повинні знати, що хтось у цьому світі завжди на їхньому боці, що в них є дім, де їх розуміють. Такі батьки — найкращі у світі вчителі.
