Діти — абсолютно непередбачувані істоти. Ось обожнюване маля радує батьків зразковою поведінкою і послухом, але вже в наступний момент доводить їх практично до божевілля. Як часто ви бачили матір або батька, які криками намагалися щось донести дитині, чи були на їх місці? Підвищення голосу — це природне вираження гніву або страху, яке проявляється в якості захисної реакції в тих випадках, коли існує якась загроза, зокрема, особистих кордонів. Дорослі часто використовують цей вербальний метод впливу і аргументування для вирішення спірних і проблемних ситуацій, переносячи таку модель поведінки і на взаємини з дитиною. Але мало хто замислюється, що розмови на підвищених тонах негативно позначаються на ще незміцнілій дитячій психіці, інформує Ukr.Media.
Кожен раз, коли хтось з батьків підвищує голос, малюк усвідомлює його зверхність і власну неповноцінність, накопичує негативні думки і почуття, закривається і дуже переживає. Причин такої поведінки дорослої людини може бути безліч, частіше всього зустрічаються ці 3.
Страх
Захисний і застережливий механізм включається в тому випадку, якщо життю або безпеці дитини щось загрожує. Ця реакція вважається природною і необхідною, оскільки привертає увагу до того, що може заподіяти шкоду. Іноді крик використовується для вираження гніву або заміщення інших емоцій, що в корені неправильно. Якщо такі ситуації будуть повторюватися, це призведе до запозичення дитиною даної моделі поведінки, до того ж, вона на підсвідомому рівні заборонить собі відчувати страх і показувати це оточуючим.
Переконання
Фізична і психологічна перевага дорослої людини над дитиною незаперечна, саме тому багато батьків використовують крик для маніпуляцій. Мало хто усвідомлює, що в такі моменти його перевага є лише зовнішньою, оскільки на емоційному рівні батько виявляється на тому ж ступені розвитку, що і малюк, до якого варто бути поблажливішими. Існує також думка, що таким чином дорослий отримує компенсацію за власні дитячі образи. В результаті дитина приймає маніпулятивні сценарії поведінки як більш дієві і замінює ними щирість у стосунках.
Покарання
Часто ми використовуємо крик для того, щоб сигналізувати про досконалу помилку або порушення будь-яких меж, правил. Але в більшості випадків батьки забувають вчасно навчити дитину цим самим премудростям поведінки та визначити риси, які не варто переступати і з яких причин. Не можна пропускати момент терплячого пояснення і замінювати його криком як метод виховання. Результат такої тактики передбачувано плачевний — дитина розуміє, що захистити саму себе вона може тільки в тому випадку, якщо проявить агресію, вербальну чи фізичну.
Кричати завжди простіше, ніж говорити спокійно — таким чином можна приголомшити і навіть залякати дорослу людину, а не тільки дитину. Тим не менше існує маса способів донести необхідну інформацію до його розуміння і без використання такого радикального методу. Терпіння батьків, їх готовність своєчасно і навіть по кілька разів пояснювати певні речі, а також виховання власним прикладом дозволить вибудувати нормальні відносини, запобігти назріваючі конфлікти і зберегти психічне здоров'я малюка.
