Ви, напевно, неодноразово стикалися з ситуацією, коли просто світитеся від щастя, хочете поділитися цим почуттям з усім світом, а у відповідь — лише косі погляди та несхвалення. Чому ваш внутрішній світ так дратує людей, що живуть у темряві?
Дійсно, таке відбувається часто-густо. У нашому житті зустрічаються люди, які буквально наповнені світлом і освітлюють все довкола, і ті, хто «світить навпаки» — засліплює нас своєю токсичністю. Найвражаюче полягає в тому, що ці токсичні «світильники» з'являються саме в той момент, коли ми щасливі та хочемо «обійняти весь світ» — розділити свою радість з кожним, інформує Ukr.Media.
«Заздрість в тисячу разів страшніше голоду, тому що це духовний голод», — Мігель де Унамуно, іспанський філософ.
Насправді ви абсолютно не цікавите і не потрібні цим людям, точно так само, як і для вас — вони дуже деструктивні. Адже справжні друзі — це ті, хто не лише підставить своє плече у скрутну хвилину і підтримає, але і розділить з вами радість і щастя.
Світло і темрява є частиною природи людини. У когось в душі — світло, у когось — тьма, тобто заздрість і злість. Проблема полягає в тому, що нам доводиться спілкуватися з цими «носіями темряви», і як не прикро констатувати — вони отруюють наше «світло». Світло чужих душ буквально ріже їм очі, викликає гнів.
Річ у тім, що деяким людям потрібно відняти у вас світло, щоб відчувати себе краще. Адже в їх душі живе лише зло, а по судинах тече не кров, а заздрість.
Це як гриби, які на вигляд їстівні, а на ділі — небезпечні для життя. Те ж саме і з цими злими людьми: вони втираються нам у довіру, клянуться у вічній любові та дружбі, а насправді хочуть лише одного — отруїти. Щоб ми так яскраво не світили, дратуючи своєю радістю і відкритістю.
Але якщо людина не здатна розділити наше щастя, що ми поруч з нею робимо? Погасити світло — дуже легко, а от запалити знову — не факт, що вийде. І чим довше ви будете поряд з токсичними людьми — тим складніше повернутися потім до себе колишніх.
Коли у нас радісно на душі, то ми поспішаємо поділитися з тими, кого добре знаємо. Це абсолютно нормальна реакція: хочеться розповісти іншим, що ми знайшли його — своє маленьке щастя на Землі.
Кожен робить це по-своєму. Хтось пише пост у соціальній мережі, хтось телефонує і розповідає останні новини, інші — пишуть вірші... Способів дуже багато, але суть одна — ми хочемо поділяти свою радість з кимось, щоб і йому стало світліше на душі.
«Я радий, що ви раді, що я радий, що ви щасливі», — Пол Аустер, американський письменник.
В такі хвилини наткнутися на невдоволені погляди та заздрісне сопіння — гірше не придумаєш. Радість — як рукою «знімає». Одного тільки виразу обличчя співрозмовника (або інтонації) достатньо, щоб зрозуміти: наша радість комусь поперек горла.
Тим більше, що ми очікуємо усмішку у відповідь, радісного сміху й захвату: «О, так це ж просто фантастика! Вітаю, друже!».
Але наш світ зустрічає безпросвітна темрява. Темрява заздрості та недоброзичливості. І світло починає згасати... ніби хтось підрізав крила в польоті. Емоції слабшають, радість кудись випаровується...
Якщо подібне повторюється з вашим другом або коханою людиною в який раз — пора задуматися про те, що ви, власне, робите разом. Щастя справді заразливе, але тільки для тих, хто теж світитися зсередини.
У «людей темряви» чужа радість викликає дискомфорт і агресію. Тільки не подумайте, що вся справа в вас! Нічого особистого! Їх нездорова реакція пов'язана виключно з їх травмами та комплексами.
Ваше світло має світити та висвітлювати цей світ добром і радістю. І люди, що живуть у темряві, не повинні йому заважати. Розлучайтеся сміливо з ними та продовжуйте радіти життю!
