Зміна школи не може відбутися без наслідків для дитини.

Сучасні реалії такі, що школярі за 11 років навчання змінюють у середньому 2 школи. Така тенденція пов'язана з багатьма соціальними факторами, але є й такі батьки, які вважають, що зміна школи корисна, і навмисно переводять своє чадо з одного освітнього закладу до іншого. Чи дійсно дитині для гармонійного розвитку не вистачає однієї школи? Давайте розбиратися, інформує Ukr.Media.

Адаптація до школи — вкрай складний процес для дитини будь-якого віку. Першокласник переживає стрес, пов'язаний зі зміною соціальної ситуації, більше того, у 7 років відбувається чергова вікова криза. Все це навалюється на дитину, як сніжний ком, і викликає якісь поведінкові реакції. Зазвичай до першого класу прикута увага шкільних психологів, які намагаються допомогти педагогам зробити адаптацію малюків якомога менш болючою. Але першокласникам не потрібно вливатися у новий, сформований колектив, їм потрібно цей колектив створювати самостійно.

А ось іншим учням, які з якихось причин перейшли до іншої школи, вливатися у нову групу доведеться. Але ж у кожного колективу є свої правила, свої лідери, шкільний клас — це живий організм, який не завжди із задоволенням приймає нових членів. Один з найстрашніших наслідків переведення дитини з однієї школи до іншої — шкільний булінг, тобто цькування. Діти і підлітки іноді можуть бути дуже жорстокими та винахідливими у спробах перевірити новачка на міцність. Шкільний булінг — вид психологічного насильства, він може бути як моральним, так і фізичним, і, гадаємо, не варто говорити про те, наскільки згубно він може позначитися на психіці дитини.

Проте, зміна школи допомагає дитині розвинути у собі комунікаційні навички, дозволяє побачити різноманітність колективів, вчить підлаштовуватися під нові правила або, навпаки, вибудовувати власні. Безумовно, перехід до нової школи необхідний тим дітям, які з певних причин не можуть продовжувати навчання у попередній — непрофесійні вчителі, відсутність контакту з однокласниками, можливо, родина змінила місце проживання і їздити у стару школу стало незручно або неможливо. У цьому випадку необхідно:

  1. Підготувати дитину до зміни школи, розповісти їй заздалегідь про те, що незабаром вона буде вчитися у іншому місці. Бажано, сказати точні терміни.
  2. Якщо є така можливість, з'їздити до нової школи на екскурсію, показати будівлю, познайомити з майбутнім класним керівником, психологом, можливо, однокласниками.
  3. Чесно пояснити причини, через які ви прийняли рішення замінити освітній заклад. Це важливо для того, щоб у дитини не залишилося нерозуміння, яке може викликати страх або почуття провини: "Якщо мене перевели, то це означає, що зі мною щось не так".
  4. Бути уважними до почуттів дитини, поважати її емоції і бажання. Якщо дитина не хоче переходити до іншої школи, але через об'єктивні причини це необхідно зробити, ви можете домовитися про те, що вона, наприклад, буде відвідувати екскурсії разом зі старими однокласниками.

Не варто переводити дитину до іншої школи під час бурхливого протікання вікової кризи. По-перше, це може викликати серйозний опір і, відповідно, сильно вплинути на дитячо-батьківські відносини. По-друге, під час кризи дитина і без цього знаходиться у постійному стресі через зміни всередині себе, якщо до цього додати ще й зовнішню стресову ситуацію, то внутрішніх ресурсів дитини може не вистачити.

Переведення до іншої школи обов'язкове, якщо у дитини не складаються відносини з колективом настільки, що вона не хоче йти до школи, плаче, з'являються соматичні прояви хронічного стресу. Те ж саме стосується і відносин з педагогічним складом — особистість вчителя вкрай важлива у процесі навчання, тому за наявності серйозних конфліктів з педагогами школу краще змінити. Булінг, що виходить від вчителів, настільки ж небезпечний, як і булінг серед однокласників.

Під час заміни школи важливо враховувати вікові особливості дитини. Якщо ви переводите молодшого школяра, то його провідна діяльність-навчальна. Важливо звернути увагу на цю сферу діяльності, проаналізувати, наскільки у новій школі правильно організований освітній процес, чи буде дитині комфортно там вчитися, які там вчителі — уважні, зацікавлені у навчанні або ж вигорілі, втомлені від дітей і своєї професії. Для гармонійного розвитку молодшого школяра важлива самореалізація саме у процесі навчання.

Якщо ж ви переводите до іншої школи підлітка, то тут зовсім інша історія. Провідна діяльність підлітка — інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Тінейджер може гармонійно розвиватися лише тоді, коли у нього є друзі і можливість спілкуватися з ровесниками. У такій ситуації є певне підводне каміння.

Наприклад, якщо у підлітка добре склалися відносини з однокласниками у старій школі, то заміна освітнього закладу може бути дуже болючою. У цьому випадку заміни школи взагалі краще уникнути, але, якщо це неможливо, потрібно бути максимально уважними, допомогти дитині зберегти відносини з однокласниками — можливо, домовитися, що ви будете возити її до них у гості (якщо школа знаходиться далеко і вона не може дістатися до них самотужки). Можливо, ви погодитеся, щоб іноді хтось із її друзів приїжджав до вас і залишався з ночівлею. Сфера відносин — головна сфера для підлітка, а батькам важливо поважати це і бути дуже коректними.

Батьки можуть допомогти дитині побудувати відносини з новими однокласниками. Для цього важливо, щоб у батьків і дитини були довірчі відносини, у цьому випадку підліток зможе ділитися своїми переживаннями, а батьки зможуть підтримувати. Також можна запропонувати підлітку покликати його нових однокласників у гості, тим самим давши зрозуміти, що ви на його боці і підтримуєте його прагнення налагодити відносини у новому колективі.

В цілому, зміна школи — це серйозний стрес для дитини будь-якого віку. Якщо є можливість уникнути такої ситуації, то краще це зробити. Розвинути свої комунікаційні навички, знайти нових друзів і нові погляди дитина може і під час додаткової освіти (заняття спортом, гуртки, секції, курси), і просто у дворі на дитячому майданчику. Тому, відповідаючи на питання "Скільки шкіл потрібно змінити дитині?", можна сказати, що найкраще — жодної. Якщо ж переведення до іншого освітнього закладу уникнути неможливо, то батькам слід максимально уважно ставитися до дитини, відстежувати зміни у її поведінці і, у разі необхідності, звертатися по допомогу до кваліфікованого психолога.