Коли все вказує на те, що відносини зіпсовані, розійтися — єдине рішення, яке здається логічним і правильним. Тоді чому ж більшість пар не роблять цього? Що змушує їх продовжувати чіплятися за те, що не має ніяких перспектив?
Отже, ви спробували усі відомі способи зберегти відносини, але нічого не змінилося. Схоже, що відносини зіпсовані остаточно, і будь-які засоби безсилі. Тим не менше, ви досі ще разом, принаймні, фізично. Ви щоразу відкладаєте остаточне рішення офіційно оголосити про розрив. Особливо, якщо ви зустрічалися довго і між вами було дійсно щире кохання, інформує Ukr.Media.
Очевидно, сказати "Прощавай!" і продовжити жити своїм життям — найправильніший вихід з цієї складної ситуації. Але, на жаль, часто ми намагаємося переконати себе, що це тимчасова сварка, а потім звикаємо жити з цією проблемою.
Іншими словами, ми просто боїмося офіційно закінчити союз, який вже є завершеним. Чому ж?
Відносини зіпсовані, але люди не розходяться: у чому причини?
У той час як з іншого боку дуже помітно, що вам краще розлучитися, для вас самих це зовсім не просте рішення.
Існує кілька причин, що пояснюють таку поведінку:
- Коли відносини зіпсовані, складно зрозуміти різницю між необхідністю покласти край і можливістю все виправити.
- Страх втрати і смуток, які може викликати розставання.
- Бажання уникнути конфліктів.
- Жах перед невідомим.
- Спільні діти.
- Страх бути засудженими суспільством.
- Небажання відмовитися від того, у що ви вклали стільки зусиль.
- Почуття провини за скоєні помилки.
- Недолік любові до себе і страх самотності.
Будь-яке розставання має на увазі втрату і не можна заперечувати, що це боляче. Адже при цьому потрібно знову взяти долю до своїх рук і зробити крутий життєвий поворот. Насправді, одним з найбільших людських страхів є страх змін. Усі ми боїмося ризикувати і ламати усталену рутину.
У той самий час, іноді люди не розходяться через проблеми з самооцінкою. "Неважливо, що він мене не кохає, я кохаю його, і колись він знову відчує те ж саме", — ось часта думка. Ілюзія щодо того, що щось зміниться, призводить до того, що ми будуємо масштабні плани щодо повернення кохання. А насправді, це лише показує гостру нестачу любові до себе.
Відраза до втрати
Американський психолог і лауреат Нобелівської премії Даніель Канеман створив концепцію, яка пояснює, чому людям властиво чіплятися одне за одного, коли відносини більше не працюють. Це "відраза до втрати" або труднощі з відпусканням того, у що ви "інвестували" стільки душевних сил. Саме це не дає відмовитися від боротьби.
Також не варто заперечувати вплив соціуму. "Що скажуть оточуючі?" — це дійсно сильний стримуючий фактор. Ми боїмося не стільки зазнати невдачі, скільки засудження інших. Таким чином, багато людей усіма силами намагаються зберегти хоча б картинку благополуччя, потрапляючи у добровільне ув'язнення.
Інша причина — наявність дітей і страх, що розривом ми заподіємо їм шкоду. Це може перетворити ваш шлюб на ілюзію відносин, без інтимних стосунків та у ворожому середовищі. За іронією долі така атмосфера абсолютно не поєднується зі щасливим дитинством.
Ознаки того, що все закінчилося
Відносини не "працюють", якщо один або обидва з вас втратили будь-яку мотивацію для їх продовження. Звичайно, іноді це нелегко зрозуміти, і вас гризуть сумніви. Тим не менше, є незаперечні ознаки того, що прийшов час розлучитися:
- Інтимні стосунки не приносять радощів або вони зовсім відсутні.
- Відсутність комунікації.
- Ворожа атмосфера.
- Недовіра.
- Відсутність цікавості до життя партнера.
Усі заслуговують на те, щоб бути щасливими. Коли ви бачите ці знаки, очевидно, ви нещасні. А це означає, що потрібно якомога швидше щось змінити. Розглядайте це як можливість навчитися йти по життю самостійно.
Зрештою, відпустити і пробачити — необхідна умова душевної рівноваги. Якщо ж ви не знаєте, як самостійно впоратися з цією ситуацією, найрозумніше — попросити про допомогу.
Отже, який тоді підсумок? Чому люди не розлучаються, попри те, що кохання давно пішло? Як бачите, причини досить банальні — звичка, страх втрати, соціальне несхвалення... Не варто закривати очі на проблеми або намагатися звикнути до них. Адже іноді найкраще для усіх — це попрощатися.
