Доктор Сігеакі Хінохара, японський лікар і експерт з довголіття, померлий в 2017-му році у віці 105 років, вважав, що потрібно йти на заслужений відпочинок якомога пізніше, інформує Ukr.Media.
"Не виходьте на пенсію", — сказав він в одному зі своїх інтерв'ю.
Він вважав, що якщо вже вам і потрібно на спокій, то робити це варто куди пізніше 65 років.
Як зберігати достатньо енергії для роботи? Ключ до цього не стільки в тому, щоб правильно харчуватися або досить спати.
"Енергію нам дарує гарний настрій і відчуття благополуччя", — вважав доктор Хінохара.
В інтерв'ю Japan Times він поділився своїм досвідом, як зберігати бадьорість і хороше самопочуття в зрілому віці. На момент цієї розмови доктору було 97 років.
1. Енергія приходить від гарного самопочуття, а не від їжі або сну Пам'ятайте, як дітьми ви веселилися і грали, іноді забуваючи про голод і сон? Я вірю, що таке ж ставлення до життя можна і потрібно зберегти і в дорослому житті: не слід напружувати себе зайвою кількістю строгих правил, типу обіду за розкладом або відходу до сну, коли заплановано, а не коли хочеться.
2. Людей, які живуть довго, незалежно від статі або раси об'єднує одне — ніхто з них не страждає від зайвої ваги.
На сніданок я п'ю каву, склянку молока і трохи апельсинового соку зі столовою ложкою оливкової олії. На обід я з'їдаю трохи печива з молоком і навіть можу його пропустити, якщо забагато справ. Я не відчуваю голод, тому що сконцентрований на роботі. На вечерю я їм овочі, рибу і рис. Два рази на тиждень я їм близько 100 грамів нежирного м'яса.
3. Плануйте. Мій щоденник розписаний приблизно на п'ять років вперед, включаючи мою роботу в госпіталі, лекції.
4. Не обов'язково йти на "заслужений відпочинок" взагалі, але якщо вам потрібно на пенсію, то постарайтеся зробити це набагато пізніше 65 років.
5. Діліться знаннями. Я даю 150 лекцій на рік: і школярам, і бізнесменам. Віддаю перевагу стояти під час виступів, щоб залишатися сильним.
6. Медицина не всесильна. Коли лікар рекомендує вам зробити операцію, з'ясуйте, рекомендував би він цю процедуру своїм дітям або дружині. Лікарі не всесильні і не можуть вилікувати всіх і в будь-якій ситуації, і іноді немає сенсу в болючій операції. Більш того, я вважаю, що музична терапія або терапія за допомогою тварин може допомогти значно більше, ніж думають багато лікарів.
7. Завжди піднімайтеся по сходах і носіть свій багаж. Я піднімаюся по сходах як мінімум два рази на день, щоб давати м'язам навантаження.
8. Створюйте по-крупному. Мене надихає поема Роберта Браунінга "Абат Фоглер". Її читав мені батько. Цей твір надихає нас створювати великі твори, робити по-крупному, а не дрібнити. Він говорить про те, щоб спробувати намалювати коло, таке величезне, щоб ми не встигли закінчити його за життя. Все що ми бачимо, це частина кривої; решта десь там, прихована від нашого погляду. Але вона там є — за горизонтом.
9. Біль — містична річ, якщо переключити увагу і почати отримувати задоволення від іншого, про неї можна забути. Коли у дитини болить зуб і ви починаєте грати з нею в ігри, вона перемикається і забуває про нього У лікарнях не вистачає цього, людям потрібно відволікатися і розважатися. У моєму госпіталі, наприклад, є арт-класи та музична терапія.
10. Не прагніть накопичувати матеріальні речі. Пам'ятайте, що ви не знаєте, коли прийде ваш час, і забрати нічого з них з собою у вас не вийде.
11. Тільки науковими знаннями не вилікувати і не допомогти всім. Наука об'єднує нас усіх, але хвороба індивідуальна. Кожна людина — унікальна і взаємодіє з хворобою по-різному. Щоб пізнати недугу і допомогти людям, нам потрібне не тільки мистецтво медицини, а й мистецтво у всіх інших сферах.
12. Життя сповнене випадковостей. 31 березня 1970 року, коли мені було 59 років, я піднявся на борт літака, що прямував з Токіо на Фукуоку. Був прекрасний сонячний ранок і ніщо не віщувало біди, але літак був захоплений терористами. Наступні чотири дні я провів, прикутий наручниками до крісла в 40-градусну спеку. Як доктор я бачив в цьому експеримент над тілом і дивувався, на що воно здатне в кризові ситуації.
13. Знайдіть рольову модель і націльтеся на ще більше. Мій батько приїхав до США в 1900 році, щоб вчитися в Duke University в Північній Кароліні. Він був одним з перших, хто на таке зважився, і був моїм героєм. Пізніше, коли я підріс, я знайшов для себе інші надихаючі історії. У моменти складнощів я думаю, як би мої герої вчинили в такій ситуації.
14. Жити довго — чарівно! До 60 років легко працювати на інтереси своєї сім'ї, досягати особистих цілей. Але пізніше нам треба прагнути працювати на інтереси суспільства. Починаючи з 65 років, я почав працювати волонтером. Я все ще працюю до 18 годин на день весь тиждень і насолоджуюся кожною хвилиною.
