Іноді ми несвідомо перетворюємо невелику проблему на масштабну катастрофу, позбутися від наслідків якої ми не в змозі. Які маркери вказують на схильність ускладнювати собі життя, а також як з нею правильно боротися, розбираємося у нашому матеріалі, інформує Ukr.Media.
Часом нам може бути складно тверезо оцінювати себе, особливо визнати, що ми самі ускладнюємо своє життя, а тому багато негативних подій, що безпосередньо пов'язані з тими чи іншими нашими психологічними звичками, здаються незрозумілими і незворотними. Однак існує певний ряд ознак, за якими можна визначити, що ви — саме та людина, яка полюбляє усе ускладнювати. Вивчаємо їх разом.
Ви полюбляєте драматизувати
Піднімати планку на незбагненну висоту і ускладнювати усе, що приходить у ваше життя — це відмінний спосіб посіяти трагізм у душі. Перфекціонізм став частіше сприйматися як щось нейтральне або навіть позитивне, але, зазвичай, ця ідеалізація обертається проти нас самих — ми ускладнюємо те, що абсолютно не має сенсу драматизувати.
Варто розуміти, що бажання усе ускладнювати може перерости у токсичне сприйняття, і як наслідок, у розлад особистості. Це відбувається у тому разі, коли драматизм стає дезадаптуючою стратегією за наявності стресу, депресії, тривожності, самотності, пригніченого гніву і безсилого відчаю. Важливо адекватно оцінювати реальність ситуації і застосовувати планове вирішення проблеми, попередньо ділити її на частини і зберігати позитивну переоцінку.
Глобальна шкода від драматизації полягає у тому, що це руйнує усе ваше життя в цілому — ви ставите перед собою повсякденне завдання, а тоді воно перетворюється для вас на тортури, які з кожним новим етапом дедалі більше ускладнюється у вашій голові. Найменші відхилення від плану та нові вступні перекреслюють усі ваші зусилля і штучно ускладнюють завдання — у результаті прийняття подібної схеми людина починає усвідомлювати безглуздість першого кроку, іншими словами, визнає свою поразку ще до початку боротьби.
Ви граєте у ігри зі своїм розумом
Якщо ви часто говорите собі, що вас ніхто не любить, називаючи у якості причини вашу зовнішність, матеріальний стан, вік та інші фактори, ви, ймовірно, граєте у ігри з власним розумом, проєктуючи свої негативні думки на оточуючих. Замисліться, чи дійсно на усьому білому світі немає нікого, хто зміг би вас любити? Навряд чи. Ймовірно, проблема полягає у тому, що ви самі не можете почати любити і прийняти себе, і це ніяк не пов'язано ані з зовнішніми даними, ані з успіхами у роботі — щоразу вам не вистачає чогось, щоб повною мірою відчути себе у гармонії з собою.
Для вирішення цієї проблеми необхідно виявити корінь вашої невпевненості і комплексів, а пізніше опрацювати їх разом з психологом або самостійно.
Ви полюбляєте критикувати (як себе, так і оточуючих)
Навіть якщо ви впоралися з поставленим завданням, ви все одно чимось незадоволені — ви вважаєте, що могли б зробити краще, швидше, якісніше. І це стосується не лише робочої сфери, але й усіх інших — ви критикуєте свою поведінку з оточуючими, свою зовнішність, манеру триматися на публіці.
Та ж сама історія відбувається й з оточуючими людьми — перебуваючи у полоні у негативних думок, ви щоразу критикуєте колег, друзів, керівника, родичів, дітей і усіх інших людей у вашому оточенні (і поза його межами). Подібна стратегія поведінки призводить до того, що життя стає по-справжньому складним — вас не влаштовує навколишня дійсність, а вашими вірними супутниками стають лінощі, прокрастинація, апатія і депресія.
Ці нескладні розумові приклади ілюструють провідний принцип, що лежить у основі психологічної допомоги: ваші почуття є результатом ваших власних послань собі. Іншими словами, ваші думки відображають те, що ви відчуваєте, а не те, що реально відбувається у вашому житті. При цьому практично будь-які причини вашого поганого настрою перетворюють вас на жертву — ви вважаєте, що ці фактори непідвладні вашому контролю. Однак відмовитися від звички усе ускладнювати і навчитися брати відповідальність за своє життя цілком реально — ділимося трьома основними кроками, які допоможуть у цьому питанні.
- Сфокусуйтеся на негативних думках і спробуйте записати їх у той момент, коли вони вас долають — "упіймайте" їх, зафіксувавши на папері.
- Перечитайте список розумових спотворень. Проаналізуйте, як ви перебільшуєте проблему (і наскільки реальними є її масштаби).
- Пробуйте поступово замінювати негатив на реальність — "обсмикуйте" себе у моменти драматизації, критики та ігор з власним розумом. У такий спосіб ваша самооцінка зростатиме, а почуття безвиході і бажання усе ускладнювати з часом зникнуть.
