Уявлення про щастя у всіх різні: для одних це — відсутність матеріальних проблем, для інших — улюблена справа, а для третіх — повна родина і багато дітей. Однак ці ознаки є зовнішніми сторонами так званого "щастя". А як виміряти внутрішній стан, який допоможе досягти тих цілей, які асоціюються з цим поняттям? Усі ми знаємо, що поведінкові установки формуються у дитинстві — вони стають основою життєвого стилю і визначають, як людина поводитиметься у різних життєвих ситуаціях. Давайте говоримо про те, як визначити, що дитина матиме більше шансів стати щасливою у майбутньому, інформує Ukr.Media.
Дитина вміє відверто говорити про власні бажання
Безумовно, зараз не йдеться про тих дітей, які крім своїх забаганок нічого навколо не помічають — у цьому пункті ми говоримо про здатність усвідомлювати внутрішні потреби, розуміти, навіщо вони потрібні і як поліпшать життя. Трапляється таке, що дитина хоче щось, за що "чіпляється" око: гарну іграшку, розваги або смаколик, який вона побачила у вітрині магазину. При цьому діти часто не розуміють, навіщо їм усе це. Відповідно, коли вони отримують жадану річ, їх життя не змінюється на краще, тому що бажання сформувалося завдяки зовнішньому стимулу, а не усвідомленню внутрішньої потреби. Чим краще людина вміє визначати свої потреби, тим легше їй ставити цілі у житті і планувати шлях до їх досягнення.
Дитина вміє відстоювати особисті кордони
Дитина, яка вміє відстоювати власні інтереси, у дитинстві чітко відрізняє свої іграшки від чужих — вона може не поділитися своєю, але при цьому ніколи не буде забирати чужі. Це саме про історію у пісочниці — чи треба завжди ділитися своїми улюбленими іграшками з іншими дітьми? Ні. У більш старшому віці вона не дозволить використовувати себе ані одноліткам, ані дорослим, чітко розуміючи область своєї і чужої відповідальності. Крім того, вона не піддасться впливу чужої думки, яка не співвідноситься з її власними принципами і цінностями.
Така незалежність дозволяє не розпорошувати свою енергію на події, що не приносять користі або емоційного задоволення. У такий спосіб дитина отримує можливість залишати час і сили для відновлення власних ресурсів, що, безумовно, є запорукою щасливого і гармонійного існування.
Дитина не боїться вступати у суперечки
Як зі старшими (батьками, вчителями у школі), так і з ровесниками. Вона відчуває несправедливість і готова відстоювати власні інтереси навіть перед авторитетними фігурами. Звичайно, правильно вести діалог і спілкуватися з оточуючими дитина вчиться у першу чергу у родині — завжди є цінним те, що дорослі готові обговорювати навіть з маленькою дитиною її думки з того чи іншого питання. Гірше, якщо у родині має вагу лише батьківський голос, а думка дитини завжди залишається "за кадром" — така ситуація вчить тримати рот на замку і не цінувати власні потреби та принципи. Лише почуття самоцінності і готовність йти своїм шляхом допомагають досягати амбітних цілей без страху та тривоги за результат заходу.
Звичайно, усі якості, про які йшлося зараз, виховуються у родині у дитинстві — вони формуються через уважне і дбайливе ставлення батька до особистості своєї дитини, через глибоке розуміння її почуттів і потреб. А тому для того, щоб вона виросла щасливою, необхідно усвідомлювати ключову роль дорослого у цьому процесі і намагатися вибудовувати гармонійні та довірчі відносини всередині родини, які дозволять дитині самореалізуватися.
