Відчувати тяжіння на всіх рівнях — емоційно-чуттєвому, тілесному, щоб були спільні інтереси та мрії про майбутнє. Чому ж тоді ми раз-по-раз вибираємо «поганих» хлопців і стосунки, протилежні тим, про які мріємо? Розбираємось разом із психологами, інформує Ukr.Media.
Чому розвивається співзалежність
Усвідомлені стосунки можна будувати лише тоді, коли ви виходите у психологічну зрілість — очищаєте психіку від накопичених травм, болю, негативного минулого досвіду. Поки цього не станеться, ви неусвідомлено вибиратимете партнера, через якого зможете щоразу переживати свої непророблені травми. Давайте розберемося, чому ми притягуємо співзалежність та які проблеми за цим ховаються. Близькі стосунки можна порівняти із дзеркалом: у них ми стикаємося зі своїми гранями особистості, психологічними обмеженнями, і це далеко не завжди приємно усвідомлювати. Але це може бути і розвитком — через подолання ми приходимо до гармонії.
Співзалежність — це порушення прихильності, коли один із партнерів зациклюється на іншому і робить його центром свого життя. У таких відносинах людина почувається вразливою. Їй потрібний хтось, щоб через «дзеркало» іншого ідентифікувати себе. Такі люди повністю присвячують себе обранцеві, і у них починає просідати продуктивність у всіх інших сферах життя. Причина, як правило, у дитинстві: дитина була тотально злита з мамою, а потім сталося різке відділення. Малюк пережив сильну травму, яка у дорослому віці проявляється у стосунках із протилежною статтю, щоб бути виявленою та зціленою. За принципом дзеркала нам зустрічаються люди, які зможуть найяскравіше показати нам наші обмеження. І тоді простір нам підкидає людину з контрзалежністю. ⠀
Контрзалежність це умовно «він залежить від мене, а я залежу від того, що він залежить від мене». Ось така хитра гра. Контрзалежність — це страх злиття з партнером та втрати себе. Основа травми в цьому випадку — страх бути відкинутим, неприйнятим, обпектися. Як правило, такі люди проживали ці відчуття вже неодноразово. Витоки такої поведінки у надмірній емоційності мами та її спалахах неконтрольованих реакцій. Або, що частіше, в емоційній дистанції чи відсутності контакту. І дорослий уже або уникає близькості, відшкодовуючи це активними здобутками в інших сферах життя — роботі, хобі, або, закохавшись, починає різко виставляти межі та дистанціюватися.
Співзалежні люди цю холодність і відстороненість сприймають дуже болісно — це як якщо знову і знову переживати «кинутість» мамою. У такі моменти співзалежні починають занурюватися в хаос, прагнучи повернути об'єкт залежності. У відповідь контрзалежний усувається ще сильніше, у нього включається інстинкт — тікати з таких відносин.
Як виходити зі співзалежних відносин
Опрацьовувати психологічні травми, пов'язані з дитинством і відносинами з батьками. Інструментів для цього багато, але продуктивніше всього робота з фахівцем. Перемикайте увагу з партнера на соціальну діяльність. Віддавайте частину своєї енергії хобі, роботі або справі, яка приносить вам задоволення. Але і занурюватися в неї з головою не варто, інакше це буде класичним витісненням і проблема не вирішиться.
Приділяти увагу собі. Заведіть корисні звички, які допоможуть вам піклуватися про себе: медитація вечорами, усвідомлене пробудження, духовні практики. Вони допоможуть знову чути себе, усвідомлювати свою привабливість і цінність.
Як вийти з контрзалежності
Опрацьовувати психологічні травми. Важливо усвідомити, що ваша твердість і холодність — це не сила, а форма прикриття слабкості. Співзалежний партнер може здаватися слабкішим, тому що ви бачите його вразливість, але це не так. Дозвольте собі піти назустріч, щоб відчути контакт, і вже після разом виходьте з положення.
Слухати себе. Індивідуальна практика: у моменти, коли вам хочеться дистанціюватися, постарайтеся визначити причину. Чому ви це робите? До чого прагнете? Ваше головне завдання — не закриватися від партнера, а значить, від себе. Включайте його у своє поле, щоб краще відчувати спільність. І вже після всього цього приймайте рішення.
Як відносини з батьками впливають на наше особисте життя
Страх близькості походить від недовіри до світу. Якщо глобально, то це відсутність емоційного контакту з мамою, яка повинна була закласти стан «мене приймають будь-яким, світ хороший і сповнений можливостей». Дати відчуття безпеки може тільки та мама, яка сама щиро зчитує світ як безпечне місце. Якщо транслювати дитині, що "все добре", але насправді внутрішньо бути в напрузі і тривозі, це не спрацює.
Крім того, мама грає величезну роль в житті жінки з точки зору включення її в жіноче біополе, в зону чуттєвості. Якщо мама не знайома з чуттєвістю, то їй нічого передати далі. Тато грає таку ж важливу роль. Батько закладає жінкам відчуття визнання. Коли ми щиро цікаві татові: він з нами грає в дитинстві, визнає нашу красу, жіночність, делікатно з нами обходиться. В цьому випадку і чоловіка жінка вибере з таким же ставленням. Іншого ми просто не притягнемо або, притягнувши, не звернемо уваги як на незнайоме. Коли ви пропрацюєте ці зони, ви відчуєте себе і визнаними, і в безпеці. І тоді не буде страху йти в близькість.
Також поспостерігайте, з якої ролі, з якого психологічного віку ви контактуєте з партнером:
Жінка-дівчинка: "дай любові, а то ображуся і скою дурницю".
Жінка-підліток : "що б ви мені не дали, це все мені не треба, любіть мене і не любите одночасно".
Жінка-батько: "а ну швидко пішов і досяг для мене всіх висот, інакше лишу тебе інтиму і каші вранці".
Зріла жінка : "якщо я наступаю на ті ж граблі, значить, це мої сценарії притягують такі події. І якщо я не знаю, чого хочу, то це «щось» треба шукати всередині себе. Залишилося лише зрозуміти і попрацювати з тим, що за сценарії заважають мені бути щасливою, вивчити себе і зрозуміти свої потреби". З цього стану стає можлива та глибока, доросла парна історія, про яку мріє кожна жінка.
Якщо під час прочитання статті ви відчули, як опускаються руки, «знову дитинство, знову мама, знову тато!", не сумуйте. Дайте собі рік, виберіть хорошого фахівця з вибудуваною системою роботи і рухайтеся поступово, крок за кроком. Робіть це не для того, щоб скоріше розібратися з ненависними травмами, а як турботу про себе. Вивчайте свій світ, ставте в центр свого життя себе, а не іншу людину. Це може бути дуже цікава подорож, якщо правильно вибрати мотив і ставлення до процесу трансформації.
