Багато батьків вважають, що участь бабусь у вихованні онуків — наша традиція та показник сімейних цінностей, тому до їх відмови посидіти з дітьми ставляться з нерозумінням та звинувачують у егоїзмі. Чи мають бабусі допомагати своїм дорослим дітям у їхньому батьківстві, інформує Ukr.Media.
Якщо на канікулах дитину нема з ким залишити — це відповідальність батьків і не привід ображатися на бабусю
Якщо бабуся не несе юридичної відповідальності за онуків (не є опікуном) — допомагати не повинна.
Однак за відсутністю зобов'язань також стоять стосунки. А в ієрархії «доросла — дитина» за стосунки відповідають завжди ті, хто старший. Якщо бабуся бажає побудувати їх із онуками, то для цього потрібна її участь на всіх етапах їхнього дорослішання. І це не допомога власним дітям, а саме процес побудови окремих стосунків «бабуся — онук».
Бабуся може гуляти з дитиною, відвідувати театри або водити в дитячий садок — все це сприяє встановленню міцного зв'язку.
При цьому дорослим дітям, які народили онуків, спочатку необхідно усвідомлювати свою зону відповідальності: за розвиток, здоров'я, виховання, дорослішання дитини відповідають лише вони.
Даючи життя людині, апріорі необхідно розраховувати на власні сили та ресурси. Ніхто інший не повинен цього робити.
Якщо на канікулах дитини нема з ким залишити — це відповідальність батьків і не привід ображатися на бабусю, яка з якихось причин відмовляється допомагати.
Однак бабусі необхідно розуміти, що у якусь мить, коли вона сама потребуватиме допомоги, цілком можлива відмова і відсутність будь-якої комунікації з онуками. Це буде сигналом не вибудованого контакту як із власними дітьми, так і з онуками.
Приймайте допомогу та турботу бабусі з подякою, але пріоритет виховання залиште за собою
Первинна та пряма відповідальність виховання дітей лежить виключно на батьках. Давайте сюди ще залучимо бабусь, а якщо жива прабабуся, то нехай вона й займеться вихованням правнуків — вона ж найдосвідченіша…
Закон не зобов'язує бабусь та дідусів зустрічатися зі своїми онуками та допомагати їм. Виховання та утримання дітей — це цілком турбота батьків.
Але з доброї волі їхня допомога безцінна. Звичайно, якщо ви її потребуєте і самі попросили і обговорили межі взаємодії з дитиною.
Давайте будемо адекватними батьками і визнаємо, що допомога, мудрі поради та корисні й дбайливі дії від бабусі цілком прийнятні. Є одна деталь — процес виховання включає елементи авторитету і наставника. Майже кожна мати стикається з тим, що після вихідних у бабусі доводиться «перебудовувати» дітей наново та спрямовувати їх у русло правил внутрішньої системи своєї сім'ї.
Важливо розуміти, що є психологічна системна ієрархія. Дитина вбирає батьківський паттерн поведінки та чує вектор виховання своїх батьків.
Бабусі та дідусі наполягають на тому, що вони «життя прожили» та «їм видніше», а молоді намагаються відстояти свою точку зору та довести, що вони вже самі спроможні приймати важливі рішення. А коли каменем спотикання стають питання виховання онука чи онуки, конфлікт між поколіннями загострюється ще сильніше.
Приймайте допомогу та турботу бабусі з подякою, але пріоритет виховання залиште за собою.
Це нормально — займатися собою, своїми захопленнями, а не бути прив'язаною до маленького онука
По-перше, одразу хочеться сказати, що питання про зобов'язання у питанні виховання та внутрішньосімейних відносин не може стояти в принципі. Так як ніхто нікому нічого не винен: бабусі під час перебування батьками вже займалися вихованням власних дітей, тому відповідь на питання лежить у площині — хоче чи не хоче дана конкретна жінка присвячувати себе вихованню когось ще, навіть у тому випадку, якщо йдеться про її онуків. Відповідно все залежить від індивідуальних уподобань жінки, її поглядів на життя, виховання, а також стосунків усередині сім'ї.
Безумовно, можна виділити кілька аргументів «за»:
- Бабусі можуть мати (а можуть і не мати) великий досвід виховання дітей і можуть передати знання та навички своїм онукам. Зазвичай, у бабусь більше вільного часу, щоб приділяти увагу онукам та допомагати їм рости та розвиватися.
- Бабуся, яка займається онуками, стає опорою для своїх дітей, допомагає їм збалансувати сімейне та професійне життя. Завдяки такій бабусі батьки можуть заощадити на дитячому садку чи няні.
- Для онуків бабусі — джерело любові та підтримки. Вони сприяють розвитку емоційного зв'язку з поколінням старшого віку та вчать збереження сімейних цінностей та поваги до старших.
Докази «проти»:
- Як і будь-яка інша доросла людина, бабуся може мати свої власні заняття та інтереси, продовжувати працювати чи займатися своїми справами, що навряд чи дозволить їй приділяти достатньо часу онукам.
- Люди зрілого віку можуть мати проблеми зі здоров'ям або якісь інші проблеми (наприклад, залежності, фінансові проблеми тощо), які можуть позначитися на здатності в принципі виховувати онуків.
- Бабуся, швидше за все, має інші погляди на виховання дітей, що провокуватиме конфлікти і надалі призведе до непорозуміння всередині сім'ї.
- Деякі бабусі, отримавши можливість виховувати онуків, починають займатися заодно «вихованням» батьків, втручаються у справи своїх дітей, намагаються контролювати, маніпулюють тощо, що призводить до тиску та зростання напруги у стосунках батьків.
Для багатьох молодих батьків можливість перекласти частину свого функціонала на бабусь — це гарна нагода провести час разом, відпочити, зайнятися власними справами, залишатися молодими, активними тощо. І добре, коли в цьому випадку бажання батьків збігається із бажанням бабусі, яка не проти присвятити свій час онукам.
Але за кілька останніх років намітилася тенденція, коли більшість жінок у зрілому віці відкриває для себе багато нових перспектив у житті (навчання, спорт, подорожі), які їм хочеться реалізувати, залишивши далеко у минулому виховання дітей, якому вони й так віддали досить багато років у молодості. Настає час, коли жінці хочеться «пожити для себе». І це нормально займатися собою, своїми захопленнями, а не бути прив'язаною до маленької дитини.
Провести час із онуком і займатися його вихованням — це різні поняття.
Займатися вихованням мають батьки — це їхній прямий обов'язок. Решта за бажанням та можливостями бабусі. Не забуватимемо, що особисті межі є у кожної людини, бабуся — не виняток.
