Підступні невеликі мозкові збої, через які реальність здається дзеркальною, називаються по-розумному когнітивними спотвореннями. Це помилки мислення, помилкові переконання та невірні свідомі установки. Наприклад, сюди відноситься впевненість людини, що вона щось краще знає, як варто вчинити її близьким. Навіщо це потрібно нашому мозку і які хитрощі він вигадує день у день, інформує Ukr.Media.
Я знаю, що це так, навіщо знову пробувати?
Перша хитрість — упередженість підтвердження. Ми — детектив і суддя у своїй кримінальній справі. Наш мозок обожнює докази, що підтверджують наші усталені переконання, і відкидає будь-які факти, які їх не підтверджують.
Уявіть, ви вирішили спробувати себе в чомусь новому і вперше пішли, наприклад, на заняття йогою. Переживаєте, що не так одягнені чи не зможете виконати все те, що вже вміють інші. Розташовуєтеся в дальньому кутку кімнати, щоб вас ніхто не помітив. Кожен смішок людей по сусідству приймаєте на свій рахунок, тому що впевнені: всі висміюють вашу недосвідченість. Зрештою, ви обіцяєте собі, що більше ніколи туди не повернетеся.
Що ж відбувається, коли ми відчуваємо такі почуття? Річ у тім, що ми схильні шукати всілякі докази своїх переконань. У цьому прикладі людина вишукує будь-яку дрібницю, яка б підтвердила її комплекси та страхи. І з таким підходом вона обов'язково знайде. Не помічаючи і не вірячи, що всі інші люди поглинені своїми справами і ніхто не звертає на неї уваги.
Та з ним все зрозуміло — він просто теж хоче Playstation
Є ще одна пастка мислення — проєкція своїх поглядів, почуттів та бажань на інших. Тут ми говоримо про хибну переконаність у тому, що люди хочуть того самого, що й ви, а також поділяють аналогічні погляди.
Приклад: дівчина стверджує, що всі її подруги люблять ходити в кіно у вихідні, бо це подобається їй самій. Вона помилково проєктує свої інтереси на навколишніх, не перевіряючи цей факт на реалістичність.
Я так і знав
Упередженість у ретроспективі — це помилка постфактум, що кожен "завжди знав", що він мав рацію. Хтось може також помилково припустити, що він мав особливе розуміння або талант у передбачанні результату.
Класичний приклад — фінансова криза 2008 року або бульбашка доткомів наприкінці 1990-х років. Якщо ви зараз поговорите з людьми того часу, то почуєте від них, що всі ознаки були присутніми, — всі знали, що це наближається. Однак, якщо ви вивчите історію, дізнаєтеся, що до голосу аналітиків чи професіоналів у галузі інвестицій, які кричали про проблеми на той час, не дослухалися. Фактично з них сміялися, а інвестори переважно ігнорували попередження.
Або ось, наприклад, пам'ятайте, ви сказали: "Я все це знав!" — після перемоги улюбленої команди? Упередженість ретроспективного погляду змушує нас думати, що ми знали результат із самого початку, хоча насправді ми нічого не знали.
Усі мужики однакові
Наступний прийом мозку — узагальнення окремих випадків.
Приклад такого когнітивного спотворення: три автобуси поспіль запізнилися за розкладом. Людина робить висновок: сьогодні всі автобуси спізнюються. Він хибний. Чому? Три автобуси — це не всі, і не було спостереження за наступними рейсами.
Я все врахував і проконтролював
Я розписав усі завдання на два тижні вперед, контролюю таск-трекер, проводжу стендапи щодня. Здавалося б, що може йти не так? Та що завгодно.
Наприклад, у найвідповідальніший момент трапиться аварія на електростанції, занедужає головний розробник або замовник переносить проєкт на пів року.
Часто здається, що все залежить від нашої волі, а події, на які ми не можемо вплинути, малоймовірні. Це також помилка.
Ілюзія контролю — схильність людей вірити у те, що вони здатні впливати на події та їх результати. Людина боїться невизначеності, тому схильна вважати, що все можна ретельно спланувати. Іноді контроль, вірніше її ілюзія, набуває досить дивних форм: стукаємо по дереву, плюємо через ліве (чи праве?) плече тричі і думаємо, що це точно захистить нас від непередбачених обставин. Крім того, що більше ми залучені до того, що робимо, то вища віра в успіх і тим менше ми розглядаємо негативні сценарії.
Ми повинні мати спокій, щоб прийняти те, що від нас не залежить, і наполегливість, щоб змінити те, що ми дійсно можемо змінити.
А раптом завтра ця сумка стане дорожчою?
Є така штука, як синдром втраченої вигоди. Ми боїмося, що проґавимо щось важливе. Є навіть таке поняття як FOMO-маркетинг, коли стратегія будується на відповідних тригерах. Наприклад, на страхах аудиторії засновані такі техніки, як зворотний відлік до кінця акції, закриті розпродажі, штучно створений дефіцит.
Або чорне, або біле, а які ще варіанти?
Прагнення поділити все, що відбувається навколо за бінарною логікою: так чи ні, чорне чи біле, добро чи зло. При цьому людина кидається з крайності в крайність і втрачає здатність бачити безліч складних проміжних варіантів, а компромісу або золотої середини в її сприйнятті взагалі немає.
Наприклад, ми думаємо: "Всі, хто проти моєї ініціативи, мене ненавидять". Насправді людям може не подобається ідея, але подобається людина.
