Чому в Європі ніхто не сидить із дітьми та онуками над домашніми завданнями? Чому ніхто не наймає репетиторів (хіба тільки ті, хто мріє зробити з дитини генія)? А в нас, зовсім інша картина. Наші люди вкладаються в дітей, не шкодуючи ні сили, ні коштів, інформує Ukr.Media.
Справа не в менталітеті, а в економіці. У Європі (донедавна) роботи було більше, ніж людей. А у нас — людей більше, ніж роботи.
Щоб конкурувати — потрібно щось із себе представляти. Треба, щоб батьки вручили потрібні обладунки. Тоді все буде.
В інтерв'ю HR спеціаліст топової корпорації розповіла про неймовірний феномен: Зараз вакансій більше, ніж фахівців.
Ось ті на! Чи дожили до прекрасних часів? Невже тепер гроші можна буде стригти як із куща?
Зовсім ні.
Річ у тім, що у нас немає незатребуваних фахівців, але дуже багато незатребуваних людей.
Вони, зазвичай, мають дуже низький рівень освіти, ерудиції, культури, вони мають мало компетенцій.
В умовах нестачі спеціалістів, компанії вже не вимагають два дипломи про вищу освіту і папірець про підвищення кваліфікації, вони самі готові навчати людей. Але люди не навчаються. Порожня трата часу та сил.
Пам'ять слабка. Концентрація нульова.
А все, що треба було — це читати дитині книжки у дитинстві.
Наукові дослідження свідчать: чим більше дитині читають чи вона читає сама, чим більше вона працює з текстом — аналізує, запам'ятовує — тим більше у неї шансів влаштуватися в житті. Вирішувати математичні завдання і завдання на логіку.
Раніше батьки з дітей намагалися ліпити зірок та лідерів — що б читали вірші на лінійці, танцювали в актовому залі тощо. Актори, співаки, які ведуть корпоративи, крикливі політики, справді, якийсь час заробляли більше за інших.
Тепер інший час. Тепер потрібні гнучкі мізки.
Це перший спосіб. Подарувати дитині мізки значно важливіше, ніж залишити спадок.
А другий спосіб сильно вас здивує. Він теж не про профільний ВНЗ.
Вчені досліджували феномен людей, яким благоволила удача. Людей, які легко заробляли та примножували гроші, обзаводилися сім'єю, добре ладнали з дітьми.
Вони сконцентрувалися на гіпокампі.
Гіпокамп — частина лімбічної системи головного мозку, яка відповідає за емоції, пам'ять та вміння утримувати увагу.
Ця штука дуже чутлива до будь-якого стресу. Чим більше у нашому житті дискомфорту, будильників, заведених на 5 ранку, сварок, поганої екології, несмачної їжі і кислих мін, тим менше шансів на щастя.
У стані стресу гіпокамп відмовляється служити. Але він "просуває" тих, кого в дитинстві часто брали на ручки, погладжували, і тих, хто вміє відпочивати, розслаблятися та абстрагуватися від мирської метушні.
Провели досліди на тваринах. У тих, кого вирощували в комфорті та ласці — виявили неймовірні розумові здібності. Ті ж, кого не гладили — частіше впадали у маразм.
Коли у вас останній раз був комфортний період? Ми весь час кудись біжимо, щоби когось обігнати. Вічні перегони.
А що це якщо не стрес? Біг замкненим колом і мрії про те, що рано чи пізно все буде по-іншому.
Висновок: що більше ми намагаємося встигнути, то менше встигаємо. Чим більше плануємо, тим гірше розуміємо.
Щастя — це не подарунок небес за те, що ми не грішили у минулому житті. Щастя — це те, що ми можемо подарувати своїм близьким.
Але пам'ятайте, що ніжність, яку важливо дарувати один одному, не звільняє дітей від школи, а дорослих від кар'єрних устремлінь.
Під лежачий камінь вода не тече.
