Як пояснити, що діти, народжені в одній сім'ї та виховані одними батьками, відрізняються за характером, цінностями, звичками, особистісними особливостями? Тобто, умови та середовище начебто однакові, але ефект зовсім різний? Виявляється, на особистість дитини може сильно вплинути черговість її народження, інформує Ukr.Media.
Вперше цим питанням став цікавитись Альфред Адлер. Він досліджував велику кількість дітей і помітив, що діти з однаковим статусом у сім'ї мають багато спільного та у структурі особистості.
Також Адлер дійшов висновку, що черговість народження впливає ставлення дитини до життя, оскільки виходячи зі свого становища в сім'ї, дитина певним чином сприймає життя, відчуває свою приналежність чи заперечення, робить висновки про власну цінність.
Як же черговість народження відбивається на характері людини?
В результаті досліджень Адлера та інших психологів, які займалися цим питанням пізніше, з'ясувалося таке.
Старші діти виростають відповідальними (іноді надто), консервативними, такими, що дотримуються правил, сумлінними, упертими, нетерпимими до чужих помилок. Вони прагнуть до успіху, лідерства, але при цьому болісно переживають критику на свою адресу.
За статистикою, 80% керівників у світі — старші діти. Дослідники Університету штату Огайо також виявили, що старші частіше стають лідерами політичних партій та рухів, ніж середні чи молодші. І найчастіше саме старші продовжують сімейний бізнес та реалізують недосягнуті батьками мрії.
Так відбувається через те, що до первісток завжди особливе ставлення. На них покладається багато надій та очікувань. Спочатку вони купаються у турботі та увазі до себе (а іноді й у гіперконтролі). Потім з'являється друга дитина і все змінюється. Старший відчуває, наче його вигнали з раю. Тепер він не в безпеці, а тому стає невпевненим та ворожим, з'являються ревнощі та конкуренція. Через бажання підтримувати порядок у будь-який спосіб, старший може ставати авторитарним. Він швидко дорослішає, оскільки йому часто доводиться відповідати за молодшого.
Адлер припускав, що саме первістки частіше стають невротиками та злочинцями.
Середня дитина з самого народження бачить перед собою приклад старшої дитини і рівняється на неї. Тому вона може розвиватися швидше — почати раніше ходити, говорити тощо. Але також це стимулює і до суперництва, тому друга дитина виростає честолюбною і прагне перебити рекорди інших. Через це вона може ставити собі за мету "не по зубах" і зазнавати поразки.
Часто середня дитина вибирає ті області, де старша не сильна (наприклад, спорт чи мистецтво). Тоді з'являється шанс стати чимось першим, обігнати старшого.
Середні діти часто відчувають нестачу уваги з боку батьків, почуваються покинутими. Це може призвести до появи навичок, які будуть привертати увагу. З цієї ж причини рано залишають батьківський будинок і починають жити самостійно.
Вважається, що середні стають добрими перемовниками. Тому що їм доводиться вчитися налагоджувати контакти як зі старшими, так і з молодшими, проявляти тактовність та дружність.
Молодші діти оточені увагою та турботою батьків та старших братів/сестер. Але часто буває так, що навіть коли вони подорослішають, відчувають ставлення родичів до себе, як до дитини. І тут може бути два варіанти.
Або вони вибирають екстремальні види спорту та роботу, пов'язану з небезпекою, щоб довести всім, що вони дорослі.
Або так і прикидатимуться дітьми все життя. Це буде їхній спосіб будувати стосунки з навколишніми. Молодші прагнутимуть відтворювати турботу та опіку навколо себе. Якщо чоловік і дружина обидва молодші діти, то кожен чекає, що інший подбає. І, зрештою, ніхто нічого не робить.
Так само, як і старші, вони особливі для батьків, але їх менше контролюють та менше покладають на них відповідальність. Це дає свободу у пошуку себе. Вони творчі особи. У шоу-бізнесі можна зустріти великий відсоток молодших дітей. А ще з них виходять гарні вчителі та лікарі. Молодші емоційно стійкі, відкриті та товариські.
Ну, і кілька слів про єдиних дітей у сім'ї. Це "гримуча суміш" старших та молодших. З одного боку, вони більш чуйні до правил та очікувань батьків, намагаються їх виправдати. Вимірюють себе за дорослими стандартами (бо немає інших дітей), швидко дорослішають.
З іншого боку, звикають, що все крутиться довкола них. Вони переконані, що світ завжди має йти до них, а якщо цього не відбувається, дивляться на світ вороже. Також вважається, що у них вище розвинений інтелект, оскільки у них більше можливостей для освіти та навчання.
Єдині діти досягають успіху, часто мають лідерські якості, честолюбні. Вони мають високу мотивацію досягнень, вони всіма силами прагнуть уникати невдач. Добре було б їх віддавати у командні види спорту.
Якщо різниця між дітьми більше 6 років, то вважається, що дитина народжена вже в іншій сім'ї.
Звісно, порядок народження має визначальну, проте важливу роль формуванні особистості дитини.
