Усіх батьків у світі хвилює лише два питання: як дати дитині найкраще і чому, виростаючи, діти не хочуть з нами спілкуватися, інформує Ukr.Media.
Відповідь на перше питання, як правило, шукають молоді тата й мами. Що таке найкраще? Це забезпечене життя, бездоганна репутація та особисте щастя. Як до цього прийти? Через професію, через гроші.
Батьки, невтомно, починають водити дітей по секціях і репетиторах за найбільш популярними напрямками. Перестаратися в цій справі неможливо — знань не буває багато.
Але, як через багато років показує життя, починати треба було не з цього! Треба було дати дитині любов, а все інше вона сама легко візьме.
Як давати, демонструвати, дарувати любов?
Багато хто впевнений: твердити, що дитина найкраща, купувати іграшки, гарно одягати. Це — величезна омана, яка до любові не має відношення.
По-перше, треба навіяти дитині, що вона була бажаною. Навіть якщо не так. Навіть якщо її народження перекреслило всі ваші плани.
По-друге, треба наповнити дитину думками про те, що ви її любите. Говоріть про це щодня по 10 разів. Як тільки вона почне відповідати вам: "Мам, відстань", значить, ви наблизились до бажаного рівня.
По-третє, тактильний контакт.
По-четверте, жодної критики. Ви любите дитину безумовною любов'ю, ви її приймете і пробачите в будь-якому стані.
Запам'ятайте, можна розбалувати дитину подарунками, але не можна розбалувати її любов'ю.
Усі ці пункти гарантують вам щасливу старість, якщо ж їх не дотримуватись, може виявитися, що син чи дочка і на 5 хвилин на тиждень не хочуть вам зателефонувати і зі святами вітають крізь зуби.
Дитина, яку любили, ніколи не буде приймати нелюбов як норму життя. А отже, не буде будувати стосунки з тиранами, аб'юзерами, маніпуляторами і всіма тими, хто топче їй психіку. Відповідно, вона оточить себе по-справжньому люблячими, гідними людьми.
Історія з життя
Одна жінка росла з мамою, жили начебто непогано, але мати постійно страждала від того, що ростить дочку без батька. Раніше на таких жінок косо дивились.
А потім ця жінка виросла, поклялася, що в її житті таке не повториться, але так і не змогла знайти того, хто став би опорою, вірним супутником по життю. Вона все тягнула на собі — і стару матір, і маленьку дочку.
Повторення такої долі вона дочці не бажала. І витратила багато грошей тільки на те, щоб підготувати дівчинку до вступу в престижний ВНЗ.
А та не тільки не вступила, але й набрала найнижчий бал серед усіх своїх однокласників.
Жінка довго намагалася розібратися в тому, що пішло не так. То чи дочка бунтує і не хоче йти в той ВНЗ, який їй мати пророкує. То чи репетитори виявились слабкими.
Жінка бесідувала з кількома професорами. І ті, не змовляючись, цитували їй Гете:
"Навчитися можна тільки тому, що любиш".
Забудьте про галузь медиків, відпустіть дівчинку на філологічний факультет. Може, вона й не буде заробляти мільйони, але точно буде щасливою людиною, яка займається тим, що близько серцю.
Я говорив Карл Юнг:
"Найтяжчий тягар, який лягає на плечі дітей — це непрожите життя їхніх батьків".
Як же він мав рацію...
