Бути розумним добре вже тому, що в разі необхідності ви можете прикинутися дурнем, а от дурневі розумним прикинутися не вдасться, — Вуді Аллен, інформує Ukr.Media.
Кажуть, що це сталося в Мексиці. У невеликому містечку в далекій провінції в однієї компанії друзів увійшло у звичку глузувати з місцевого невдахи — бідного, як церковна миша, не надто розумного, який жив за рахунок виконання чужих доручень та ще того, що давали йому жалісливі люди.
І щовечора хтось із цієї компанії незмінно запрошував його до бару, де вечорами люди збиралися, щоб випити, поговорити й викурити по сигарі. Чоловікові пропонували вибрати між двома монетами: однією дуже великою бронзовою монетою номіналом у 400 реалів, та іншою, невеликою срібною монетою номіналом у 2000 реалів.
Він завжди з радістю хапався за найбільшу й менш цінну монету, викликаючи у присутніх гомеричний регіт.
Одного разу сталося так, що в це місто приїхав у справах дуже добрий і чесний чоловік. Увечері, після важкого дня, він вирішив зайти до бару — там він і побачив, як місцеві розважалися з лагідним дурником, який хапався за велику монету. Обурений до глибини душі, він відвів чоловіка вбік і запитав його, невже той не знає про те, що велика монета коштує набагато менше, ніж маленька. На що той відповів:
«Звичайно, знаю, я ж не зовсім дурний. Знаю, що за цю монету можна купити в п'ять разів менше всього, ніж за іншу. Але якщо одного разу виберу дорогу монету, їм стане зі мною нецікаво, і більше я не отримаю від них жодної монетки».
З цієї історії можна витягти кілька вельми повчальних життєвих уроків:
- Урок перший: Якщо хтось здається дурним, то це зовсім не означає, що він справді дурний.
- Урок другий: Якщо розібратися, то над ким справді варто було б посміятися в цій історії?
- Урок третій: Надмірні амбіції можуть позбавити вас невеликого, але постійного джерела доходу.
Думка оточуючих людей
Ми зовсім не потребуємо думки інших людей щодо кожного кроку, які робимо на нашому життєвому шляху. Ми не потребуємо чужої думки, щоб підняти самооцінку і не повинні очікувати чужого схвалення.
Якщо хочемо дійсно почати поважати себе, перш за все, варто зрозуміти і прийняти себе такими, які ми є.
Насправді найнещаснішими у світі людьми є ті, хто надто сильно турбується про те, що про них подумають оточуючі.
Люди будуть думати про вас те, що їм заманеться. І ви ніяк не зможете на це вплинути. Так-так, їм все одно, що ви намагаєтесь ретельно підбирати правильні слова, намагаєтесь не думати про людей, що поруч з вами... Все одно завжди знайдеться хтось, хто зрозуміє ваші слова, думки і вчинки по-своєму.
Але знайте, коли в кінці свого життя ви прийдете до усвідомлення, що воно практично не залежало від того, що думали про вас інші люди.
Робіть те, що вам подобається, а не те, що, як ви думаєте, сподобається оточуючим.
Якщо ви думаєте так само, як усі інші, то насправді ви не думаєте, а лише повторюєте чужі слова і думки. Ви й не живете по-справжньому.
Кажуть, що бути по-справжньому розумною людиною — це не знати, куди вам іти, зате знати, де ви точно не хочете опинитися, і чого вам точно не можна допускати щодо себе. Розумна людина знає, що у всіх людей, включаючи її саму, є повне право думати і говорити що завгодно. Але ще вона знає, коли їй варто приймати щось близько до серця, а коли цього робити зовсім не варто.
Забудьте про свою невпевненість. Говоріть правду і живіть нею. І ні за що не дозволяйте іншим людям втручатися у ваше життя — ні в цілому, ні в дрібницях.
