Не обов'язково перед нами погана людина. Але у самому контакті проблема, натяк на майбутнє. Простіше кажучи, це "не наша людина". Вона чужа нашій системі. І може спричинити руйнування, інформує Ukr.Media.
Огида. Роздратування. Заціпеніння. Ось ці три відчуття. Які виникають одразу, спонтанно — це особливо відзначте.
Огида може бути легкою, майже невловимою. Ясна річ, коли людина погано пахне, гримасує, тягне до нас руки як кігті, їсть із урни — огида цілком зрозуміла. Але нічого такого нема! Просто нам трохи неприємний запах людини. Навіть її одеколону. Злегка неприємні манери. Вона нам не подобається, відштовхує, відвертає.
І це відчуття — сигнал. Не для негайного припинення контакту, а для підвищеної уваги. Зазвичай саме життя пояснює нам, чому людина видалася відразливою.
Один письменник писав: один знайомий здавався йому потворним. Нагадував йому дикуна, вселяв огиду. Хоча був славним хлопцем. Начебто. Через роки цей знайомий вчинив жорстокий злочин, піддавшись злості. І письменник зрозумів, чому людина так відштовхувала його.
Роздратування — теж сигнал. Ми вмовляємо себе: та за яким правом ми маємо роздратування? Людина не спеціально так поводиться. І не навмисне приробила собі такі вуха або страждає на вічну нежить. І вічно невпопад дзвонить, пише, приходить, запитання ставить.
Вона ніби провокує нас на спалах роздратування, на нелюбов! Хоча розумом розуміємо, що це не так. Ми даємо собі слово бути стриманими та люб'язними. Але знову ловимо себе на роздратуванні.
Якщо так — чи треба перервати стосунки, щоб не принизитись несправедливою злістю. Якщо перервати неможливо, якщо ми зобов'язані обслужити людину, наприклад, треба включити самоконтроль. І слідувати етикету.
Але дружби чи плідної співпраці точно не вийде. Людина може бути не винна. Але сигнал ігнорувати не треба. Це не нашого поля ягода.
Це не про близьких, які раптом почали викликати роздратування. А про перші відчуття.
І третє — заціпеніння. Чомусь ви не можете нормально говорити. Язик ніби прилип. І вільно діяти не можете. Ви почуваєтеся немов пов'язаним, скам'янілим, насилу продовжуєте спілкування. Людина тяжіє над вами. Ви ніби занурені у в'язку субстанцію.
Іноді людина користується цим. "Продавлює" свою волю. Іноді просто заморожує вас своїм виглядом. Ви стаєте слабким, покірним, після спілкування ви самі здивовані, як легко впали в заціпеніння. Потім може виникнути слабкість чи сонливість, — може, так нервова система реагує на наслідки стресу.
Причин може бути дуже багато. Але причини можна зрозуміти розумом, коли відчуття сформуються у почуття. А почуття можна буде описати доступною мовою та розібратися в них, самостійно чи зі спеціалістом. Але звернути увагу на ці три відчуття обов'язково треба. Це сигнали. Їх треба прийняти та постаратися розшифрувати.
Або просто відійти подалі, як той письменник...
