Але, незважаючи на любов і турботу, багато дорослих стикаються з такою проблемою — їхні діти починають віддалятися, інформує Ukr.Media.
Ви ж завжди намагалися бути найкращими батьками, вкладали в них усі сили й увагу. Але є кілька вчинків, які, самі того не усвідомлюючи, батьки продовжують здійснювати і після того, як їхні діти стали дорослими. Давайте докладніше.
Контроль через турботу
Кожен батько хоче, щоб його діти були в безпеці, щасливі й успішні. Але інколи ця турбота перетворюється на гіперконтроль. Наприклад, коли батьки продовжують телефонувати по кілька разів на день, щоб дізнатися, чи все гаразд, або наполягають на тому, як потрібно жити, поводитись, будувати кар'єру.
Контроль, замаскований під турботу, проявляється в тому, що батьки активно втручаються в кожну деталь життя дорослої дитини — від вибору партнера до рішення, як витрачати гроші.
Вони дають "необхідні поради" і чекають, що доросла дитина їх послухається. Це може проявлятися в спробах контролювати повсякденні справи: «Навіщо ти витратив гроші на це?», «Чому ти так пізно повертаєшся з роботи?».
Що тут важливо розуміти — що контроль викликає відчуття задухи. Доросла дитина почувається наче під мікроскопом. Їй складно розвиватися, приймати самостійні рішення і будувати своє життя, коли за її плечем завжди знаходиться батько зі своїми "цінними" вказівками, нібито він краще знає, як жити.
Це призводить до внутрішнього опору і дистанції, навіть якщо в глибині душі батьки хочуть тільки найкращого.
Ви не можете постійно бути для своїх дітей поліцією їхнього життя. В якийсь момент вони повинні відчути свободу своїх рішень, інакше вони ніколи не навчаться жити.
Замість цього батькам важливо усвідомити, що турбота і підтримка — це не контроль. Дати своїй дитині можливість самій приймати рішення, навіть якщо вам здається, що вона помиляється. Це її життя і її досвід.
Допомагайте, але не нав'язуйте свою допомогу. Доросла людина має право на помилки — саме на них вона і вчиться.
Кордони
Одна з найчастіших причин, чому дорослі діти віддаляються від батьків, — це порушення особистих кордонів. Багато батьків, звиклі до повної залученості в життя дитини, не помічають, як з часом вона починає потребувати власного простору і часу. Ваш малюк уже давно виріс.
Це може бути постійна поява біля дверей без попередження, нав'язливі дзвінки з будь-якого приводу або очікування, що дитина присвячуватиме весь вільний час батькам. Звичка втручатися в особистий простір, порушуючи емоційні та фізичні кордони, стає джерелом стресу для дорослої людини.
Коли доросла дитина відчуває, що її особистий простір порушується, вона починає закриватися і відсторонюватися. Це може проявлятися в холодному спілкуванні, уникненні зустрічей і навіть різких конфліктах. Батьки можуть інтерпретувати це як невдячність, не розуміючи, що проблема криється в їхній власній поведінці.
Люди будь-якого віку потребують простору, де вони можуть бути собою. Постійне вторгнення в цей простір змушує їх захищатися.
Замість цього візьміть за правило поважати кордони дорослої дитини. Дайте їй можливість самостійно визначати, коли і як вона готова до спілкування.
Припиніть приходити без запрошення або дзвонити по кілька разів на день. Навчіться цінувати той час, який ваша дитина приділяє вам, але не вимагайте більшого, ніж вона готова дати. Це важливо.
Деякі батьки продовжують сприймати дім своїх дорослих дітей як свій власний простір, вважаючи, що можуть прийти туди будь-коли, не попереджаючи заздалегідь, мовляв "ми ж сім'я".
У підсумку несподіваний візит призводить до відчуття вторгнення і неповаги. Діти починають сприймати таких батьків як людей, які не поважають їхній особистий простір, що тільки посилює емоційну дистанцію.
Що робити дорослим дітям:
- Встановіть чітке правило про необхідність попередньої домовленості перед візитом.
- Поясніть батькам, що ви цінуєте їхнє товариство, але у вас є свої плани та обов'язки.
- Запропонуйте альтернативу: регулярні заплановані зустрічі або відеодзвінки.
- Якщо батьки все ж приїжджають без попередження, ввічливо, але твердо поясніть, що зараз ви не можете їх прийняти, і запропонуйте зустрітися в інший, заздалегідь узгоджений час.
Занадто великі очікування від дорослої дитини
Очікування — це передоплачені розчарування.
Коли йдеться про взаємовідносини батьків і дорослих дітей, ця фраза набуває особливого значення.
Батьки часто проєктують на дітей свої нездійснені мрії або соціальні очікування, не враховуючи індивідуальні бажання і думку дорослої дитини.
"Коли у вас весілля?", "Коли у мене будуть онуки?" — такі питання створюють тиск, особливо якщо дитина ще не готова до таких серйозних життєвих етапів чи взагалі обирає інший шлях. І це її життя і її право.
Є така хороша фраза — "Очікування — це лише твої надії, а не обов'язки для інших."
Такі очікування можуть призвести до почуття провини або постійного тиску у дитини, особливо якщо її бажання не збігаються з батьківськими. Це викликає емоційне відчуження і спроби уникнути спілкування, щоб не чути докорів і нав'язаних суспільством натяків.
Замість цього дозвольте своїй дитині самій вирішувати, коли і як будувати своє життя. Поважайте її вибір і ритм життя, і уникай очікувань, які можуть створювати у неї відчуття зобов'язань перед вами.
Невизнання незалежності
Іноді батьки настільки звикають бачити у своїй дитині "маленьку", що не помічають її дорослішання. Навіть коли їй уже за 30, вони продовжують сприймати її як людину, яка потребує настанов, а її досягнення здаються "незначними". Це нерозуміння створює емоційний розрив.
Фрази на кшталт "ти ще не розумієш", "ну що ти можеш знати, ти ж іще молодий" або "коли я був у твоєму віці, я вже…". Такі слова знецінюють досвід і досягнення дорослої дитини, показуючи, що батьки не бачать її як самостійну особистість.
Невизнання незалежності змушує дітей сумніватися в собі, почуваючись некомпетентною. Це створює бажання доводити свою значущість, віддаляючись від батьків. У результаті дитина перестає ділитися своїми успіхами і переживаннями, щоб не чути чергові настанови або докори.
Якщо ви постійно даєте зрозуміти, що ваша дитина недостатньо зріла, вона почне доводити свою зрілість через дистанцію і бунт.
***
Коли діти виростають, стосунки з батьками теж повинні змінитися. Це закон природи, і ми так влаштовані.
Дорослі діти як і раніше потребують батьків, але вже на іншому рівні. Не в контролі, не в порадах, а в підтримці, повазі та розумінні їхнього права на самостійність. Усвідомлення своїх дій — перший крок до того, щоб покращити стосунки з дітьми.
Усвідомлення, що твоя дитина — це вже доросла людина зі своїми кордонами, бажаннями і життєвими цілями, допомагає уникнути багатьох конфліктів. Замість того, щоб нав'язувати свої очікування і контроль, важливо вчитися підтримувати, поважати і довіряти.
