Чоловік пішов до молодої і пошкодував

Не завжди нове виявляється кращим. А коли хочеться повернутися до перевіреного-старого-доброго, то далеко не факт, що вдасться це зробити.

Цю історію розказала мені одна знайома. Вона, звісно, не головна дійова особа, але й не зовсім чужа цим людям. Ім'я, ясна річ, не називаю — та й до чого тут імена, коли йдеться про одвічні плітки?

Віктор прожив у шлюбі 30 років, спільний син виріс. Сам він володів невеликим бізнесом, на сім'ю, на відпочинок, на будинок коштів вистачало. І, як водиться, занудьгував чоловік, став придивлятися до інших жінок. Захопився фітнесом, часто пропадав там.

Дружина Віктора до всього, що відбувалося, поставилася філософськи, вирішила перечекати цей період. Була впевнена, що у нього все несерйозно.

Але виявилося все не так просто. Віктор все більше часу проводив з якоюсь 40-річною Ксенією, яка ходила в той же спортивний зал. Ксенія давно була розлучена, виховувала двох дітей-школярів, була готова до нових стосунків. Сама вона працювала перукарем.

Ну і закрутилося-завертілося. Віктора захоплювало, що Ксенія цікавиться спортом, така вся легка, красива. Дружина ж Віктора була більш домашня, та й, як сам він дружині пізніше жорстоко сказав, зовнішньо дружина програвала.

Роман вже складно було приховувати. Рідні та всі знайомі знали, дружина зберігала мовчання. Після року стосунків Віктор подав на розлучення і переїхав до Ксенії в квартиру. Він залишив будинок з квартирою дружині та сину.

Якось швидко з Ксенією вони оформили стосунки, правда у Віктора не дуже добре пішли справи в його невеликому бізнесі. Довелося йому все закрити. Влаштувався працювати за наймом до друга. Звісно, не голодує, і посада статусна. Але не порівняти доходи від своєї справи і просто зарплату найманця.

Ніколи до кінця не знаєш, що коїться "за лаштунками" в кожній парі. Тільки от приблизно через пів року такого життя Віктор прийшов назад до дружини.

Складно назвати їхні нинішні стосунки примиренням. Скоріше, живуть як сусіди на спільній території. Вона його не виганяє. Плюс у сина народилася донька, спільні клопоти, якось все закрутилося. Онуку син часто привозить до них.

Віктор так і перебуває в депресивному стані. З Ксенією він подав на розлучення. Він каже, що не зійшлися з нею на матеріальному ґрунті, що вона від нього стала багато вимагати, що в її домі він себе не почував господарем. Оскільки матеріальна ситуація змінилася — найближчим часом купити щось для своєї молодої сім'ї не міг, а у дружини рука б не піднялася забирати.

Дружина його не пробачила і не забула. Скоріше, ставиться до нього по-дружньому. Може бути, потім пробачить. Просто сама вона жінка 50 з невеликим років.

Ксенія продовжує намагатися повернути Віктора. Але у нього до неї щось прям як відрізало.

Історія, по великому рахунку, типова. Таких у країні тисячі. Постав інші імена, напиши вік плюс-мінус років 10, поміняй місцями чоловіка і жінку. І кожен другий впізнає в цій історії себе або когось із знайомих.

Отже, що тут можна побачити, коли на цю історію дивишся? Спробую поміркувати, що ж тут до чого.

Діти виросли та роз'їхалися

Ніби й радість, а ніби й порожнеча якась настає в домі, і в душі теж. Скільки то часу й сили йшло на дітей, а тут — гульк, і ніби й робити нічого, і часу раптом стільки з'явилося. От тоді й вилазять на світ Божий ті тріщинки в стосунках, що ховалися за турботами про дітей. Кажуть люди, що готуватися до цього треба було ще вчора — не чекати, поки діти переїдуть, а разом шукати собі нові справи, хобі, подорожувати. Або, якщо вже зовсім кепсько, то й до когось мудрого звернутися, щоб допоміг порозумітися. Бо ж недарма говорять: краще пізно, ніж ніколи.

Чоловік захотів "другої молодості"

Ніби й не нового життя йому треба було, а просто страшно старіти, втрачати ту жвавість, що була колись. І тоді така "молода" жінка здається ніби чарівною паличкою, що все поверне. Але ж то ілюзія, омана. Бо справжня молодість, вона не в паспорті, а в душі. От і кажуть мудрі люди: не шукай щастя і молодості на стороні, а краще займися собою, знайди нові справи по душі, тішся тим, що вже є. Бо внутрішня гармонія — ось що найцінніше. А хто не розуміє, того й лихо може спіткати.

Ось що помічаю: як тільки діти виростають, виявляється, що спільного, крім борщу та комунальних рахунків, у людей і не залишилося. Ніби й рідні люди, а кожен сам по собі. То кажуть, треба ж не тільки побутом жити, а й іскорку підтримувати, радіти разом. Якщо не цікавишся, чим живе твоя половинка, то й віддаляєтеся. Стосунки — то як сад, його поливати треба, щоб не зав'яв.

На обрії, як то кажуть, може з'явитися хтось "яскравіший"

Але ж та "яскравість" часто — лише ілюзія, що грає на контрасті з сірими буднями. На початку все здається чудовим, а потім... та й не завжди ж нова пасія розумна, коли до шлюбу доводить — інколи то просто вміння скористатися чужою розгубленістю.

Тому, якщо ти "та сама нова", подумай добре, чи справжнє це почуття, чи просто розрахунок. Бо на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.

А якщо тебе покинули — не журися, не рівняй себе з тією "яскравістю". Твоя цінність від цього не зменшилася, а час все покаже.

Дружина "філософськи" поставилася, вирішила перечекати

Мовляв, перебіситься. Але ж то часто не філософія, а просто страх або втома. Ніби й сподіваєшся, що все само минеться, але проблеми від цього тільки глибшають.

Недарма кажуть: якщо щось не так, не сиди склавши руки, а говори, обговорюй, став межі. Бо мовчання — не завжди золото, інколи воно й шкодить. І не бійся шукати допомоги, коли сама не справляєшся.

Ось тобі й "щастя": як тільки гроші скінчилися, так і рожеві окуляри злетіли

Бо, як виявилося, "багатство" Віктора для нової пасії було не останнім ділом. Історія давня, як світ: на голому ентузіазмі та одній лише пристрасті далеко не заїдеш, особливо коли є діти.

Тож, перш ніж бігти за новим, варто б поміркувати добре, а чи не на рожевих окулярах воно тримається? Бо життя підкидає виклики, і стосунки мають бути міцними, щоб їх витримати. Мудрі люди кажуть: не бійся здатися меркантильним, обговорюй все на березі, бо потім буде пізно.

Віктор, як то кажуть, погрався і повернувся

Чи то щире каяття, чи то просто "план Б" не спрацював, і захотілося назад у тепле, звичне гніздечко. Дружина, бач, не виганяє. Ще й онука з'явилася — то й привід є, щоб у домі тримати, ніби й не зовсім чужий тепер. Але ж життя "як сусіди" — то не про справжні стосунки.

Для Віктора: треба б зрозуміти, що пробачення — то не автоматична річ, і довіру тепер треба повертати роками.

Для дружини: важливо собі чесно відповісти, навіщо ти його прийняла. Чи то жаль, чи то звичка, чи страх самотності. Бо своє щастя варто будувати для себе, а не чекати милості від того, хто колись зрадив. Як народна мудрість вчить: не наступай на ті самі граблі.

Після тієї бурхливої ейфорії, що дав новий роман, Віктор, бач, і зовсім занепав духом

Це й не дивно, бо ж нові стосунки — то лише тимчасові ліки проти нудьги чи внутрішньої порожнечі. Справжні проблеми не зникають, вони просто ховаються за блиском новизни. А потім, коли той блиск згасає, то й виходить, що замість вирішення проблем — ще більше розчарування. Бо ж кажуть: біда не в тому, що старієш, а в тому, що не знаєш, що робити з тим віком. Справжнє зцілення — воно зсередини йде, від розуміння себе і пошуку нового сенсу життя. Кому важко — не соромтеся, шукайте підтримки, бо самотужки інколи не впоратися.

Дружина його "не пробачила і не забула"

Це дуже важливо. Бо пробачити — то не значить забути чи знову все як було зробити. То більше для себе, щоб зняти тягар образи з душі. А те, що вона до нього "по-дружньому" — то, мабуть, просто щоб убезпечити себе від повторного болю, тримає його на відстані. Жінка в 50 з хвостиком — це ще й ого-го! Вона має право на своє щасливе життя, а не тільки на те, щоб його депресію розгрібати. Тож їй, як кажуть, своє серце лікувати треба, а не жити його проблемами. Своє щастя — понад усе.

А от що ж Ксенія?

Чи то вона була така "нерозумна", чи просто по-своєму рахувала? Жінка з дітьми, розлучена — їй, мабуть, стабільність і забезпеченість були важливіші за романтику. То й не дивно, що коли Вікторові гроші скінчилися, то й вся "пристрасть" вивітрилася. Таке буває, коли ейфорія минає, а натомість приходять буденні клопоти, та ще й з дітьми. Тож і говорять: перш ніж сходитися, особливо коли є діти, обговоріть усе-усе: і гроші, і хатні справи, і як дітей виховувати. Щоб потім не було сюрпризів, коли "рожеві окуляри" спадуть.

І наостанок, історія Віктора — це ж яскравий приклад того, як людина, яка, здавалося б, мала все: і діло своє, і шлюб довгий, і син дорослий — раптом починає шукати чогось "більшого" і вщент руйнує своє життя. Часто буває, що зовнішній успіх є, а всередині — порожнеча. І тоді починаєш шукати підтвердження своєї цінності у нових відносинах чи тимчасових задоволеннях. А це, як то кажуть, не лікує. Бо ж недарма говорять: щастя не в грошах, і не в молодій жінці, а в душі. Справжній сенс у житті — він всередині, у тому, як ти живеш, що цінуєш, як до людей ставишся.

Це не психологічний аналіз, а просто думки вголос, щось на кшталт народної мудрості, переданої крізь покоління.

Але ж, звісно, життя — воно не книжка з правилами. Кожна доля — то окрема пісня. І що кому підійде, то вже кожному самому вирішувати. Це були лише роздуми, щоб кожен міг над своїм життям поміркувати. А висновки, як завжди, робити вам.