У голові не вкладається, скільки різноманітних синдромів є у всіх нас. Можна завести медичну картку і зберегти на майбутнє — онуків лякати. Казати їм: «Будеш погано поводитися — і в тебе почнеться ЦЕ!» Хоча у них і так почнеться ЦЕ. Тому що це почалося в тебе і взагалі у всіх нас. Так-так, у всіх. У кожної з нас є який-небудь пунктик, який заважає щасливо жити. Тішить той факт, що з цим можна впоратися — часто достатньо зміни мислення, хоча іноді варто залучити фахівця. Гарна новина, правда?
Синдром Доріана Грея
Герой роману Оскара Вайлда був настільки вродливим, що погодився виставити свою душу на торги в обмін на вічну молодість. Закінчилося все погано: душа згнила, а Доріан став жертвою власного портрета. Якщо ти думаєш, що цей синдром — це просто зайва баночка нічного крему чи запис на манікюр, то мусимо тебе розчарувати: справжній «Доріан» — це не про красу, а про внутрішнє пекло.
Цей синдром межує з дисморфофобією — станом, коли людина дивиться в дзеркало і бачить не симпатичне обличчя, а «катастрофічний» дефект там, де інші не бачать навіть пори. Це коли ти не просто боїшся старості, а відчуваєш фізичну нудоту від кожної нової мімічної зморшки. Жертви пластичних операцій, чиї обличчя з часом перетворюються на нерухомі маски «застиглого переляку» — це і є крайня стадія цього розладу. Це нарцисизм навпаки: ти так сильно любиш свій ідеальний образ, що готова знищити живу себе справжню, аби йому відповідати.
Звісно, дієти та косметика — це наші буденні ігри. Але якщо твій настрій на тиждень залежить від того, що ваги показали плюс 200 грамів, або ти готова пропустити важливу зустріч через «неідеальну» шкіру — вітаємо, твій внутрішній Доріан вже почав замовляти собі рамку для портрета.
Як із цим боротися: Якщо опис вище схожий на твій стан, варто звернутися до психотерапевта. Дисморфофобія — це клінічний діагноз, який потребує професійної допомоги, а не просто «позитивного настрою».
Якщо ж це лише періодичний сум перед дзеркалом, спробуй змістити фокус. Зрозуміти, що старіння — це не втрата обличчя, а набуття характеру. Твій страх перед в'яненням — це лише маскування страху смерті, а смерть, як відомо, ще нікому не вдалося заколоти ботоксом. Подивися на зірок, які старіють красиво. Секрет не в філерах, а в тому, що їм є про що поговорити, крім свого відображення. Живе обличчя з історією завжди сексуальніше за ідеальний пластик.
Синдром відмінниці
Він же перфекціонізм. Якщо ти щось робиш, ти повинна зробити це ідеально. А якщо не можеш ідеально — не варто й братися. У підсумку ти не робиш те, що зробити необхідно, і витрачаєш купу зусиль і часу на те, щоб зробити щось не дуже й потрібне. І ти дуже боїшся щось почати. У результаті виходить повна дурниця: ти можеш витратити 2 вихідні дні на те, щоб навести лад у шафі (кожну маєчку треба скласти конвертиком! І за кольором розкласти! А інакше непорядок!), але до термінової роботи приступаєш тільки тоді, коли відчуваєш, що тобі ось-ось дістанеться від шефа. Звісно, все це тебе дратує.
Як із цим боротися: зрозуміти, що шкільні роки залишилися позаду давним-давно. Ніхто, повір, не цінує, наскільки ти старанно креслиш поля в зошиті. Власне, всім пофіг. Це правда. Важливий результат і тільки результат, а процес ніхто оцінювати не буде.
Синдром самозванця
Це не кокетство і не удавана скромність. Просто ти справді думаєш, що твої досягнення взагалі нічого не варті. Ти думаєш, що займаєш чуже місце й інший впорався б із твоєю роботою набагато краще. Словом, ти справді думаєш, що ти самозванка. І тому вкрай болісно сприймаєш критику, а похвали і компліменти — зовсім не сприймаєш. Це ж не про тебе говорять. Сама ж ти нічого не варта.
Як із цим боротися: повірити психологам. Вони стверджують, що синдром самозванця трапляється зовсім не з тими, хто не впевнений у собі. Цей синдром — бич людей справді талановитих і обдарованих. Це просто зворотний бік медалі. Справжні нездари цією гидотою не страждають.
Синдром хорошої дівчинки
Бути хорошою дівчинкою — погано. Справді погано. Тому що будь-яка хороша дівчинка рано чи пізно заробляє собі серйозний невроз. Не можна прожити життя, намагаючись щохвилини відповідати очікуванням оточення. Хороша дівчинка дуже боїться образити кого-небудь і уславитися поганою дівчинкою, тому вона нікому не може сказати «ні». Ясна річ, що нічим хорошим це для неї не закінчується. У кращому випадку хороша дівчинка залишається нещасною. У гіршому... Ну, ти сама розумієш, що може трапитися з тими, хто не вміє відмовляти, так?
Як із цим боротися: вчитися бути поганою дівчинкою, звісно, а що ж іще. Робити комусь капості зовсім необов'язково. Достатньо не намагатися заподіювати добро кожному зустрічному. Це просто. Треба просто зрозуміти, що настав час заподіяти це саме добро самій собі. Дуже маленьке таке добро, кволе: кілька разів не зроби те, що ти нібито повинна робити. Нехай це зроблять за тебе. Дивовижні відчуття!
Синдром розумної Ельзи
Жила-була розумна Ельза. Жила, жила і зібралася заміж. І ось коли настав час пригощати нареченого домашнім пивом, Ельза спустилася в льох, побачила на стіні кирку, і... І, уяви собі, подумала таке: ось вийде вона заміж, народиться в неї синочок, підросте, піде в льох за смачненьким — саме тут кирка й впаде. Впаде і проломить череп дитинці. Мило, правда? Ця коротенька казка братів Грімм якнайкраще ілюструє психологічний феномен негативних очікувань. Ми всі іноді любимо напророкувати собі прийдешній апокаліпсис буквально на рівному місці. Проблема в тому, що цей синдром має властивість швидко розростатися, і ось вже майбутнє здається величезною чорною дірою, в якій все хороше згине безслідно. І радості життю це, звісно, не додає.
Як із цим боротися: відстежувати напади негативного мислення і зусиллям волі зупиняти. І пам'ятати про те, що думки зовсім не матеріалізуються. Немає такого чаклунства. Є мрії, які перетворюються на цілі — ось це збувається. А просто думки не набувають плоті тільки тому, що ти їх подумала. На щастя, правда?
Цей матеріал має виключно розважальний та пізнавальний характер і відображає погляд автора на популярну психологію. Текст не є науковим дослідженням, професійною медичною консультацією чи посібником із самодіагностики. Пам'ятайте, що психологія — це складна наука, і якщо ви відчуваєте серйозний дискомфорт, тривогу або впізнаєте симптоми, що заважають вам жити, найкращим рішенням буде звернутися до кваліфікованого спеціаліста. Не займайтеся самолікуванням — любіть себе професійно!
