Те, що ми звикли вважати ознаками розсіяності чи дивацтва, часто є сигналом гнучкого розуму та креативності, інформує Ukr.Media.
Я вирішив розібратися, чому мій мозок іноді поводиться як некерований підліток, і знайшов цьому наукові докази.
Звичка №1: Мистецтво залипати (або науковою мовою — блукання розуму)
Половину часу, який я виділяю на написання статей, я проводжу, дивлячись у вікно. Раніше я думав, що це просто прокрастинація. «Зберися, ганчірко!» — казав я собі, намагаючись силою волі повернути увагу.
Але дослідження показує: коли ми дозволяємо думкам блукати, наш мозок не вимкнений, він переходить у режим фонової обробки даних.
Наша свідомість, як браузер. Коли ви фокусуєтесь, ви активно працюєте в одній вкладці. Коли ви залипаєте, мозок відкриває ще 50 вкладок, аналізує зв'язки між ними, сортує спогади та будує плани на майбутнє.
Люди, які схильні до так званого навмисного блукання розуму (це коли ви дозволяєте собі помріяти, а не просто тупите від утоми), показують кращі результати в креативних завданнях. Нейробіологи помітили, що в такі моменти активуються зв'язки між зонами мозку, які відповідають за контроль, і тими, що відповідають за уяву.
Звичка №2: Розмови з найрозумнішою людиною (із собою)
Ви ловили себе на тому, що йдете по супермаркету і тихо шепочете: «Так, гречку взяв, тепер треба знайти соус, але цей дорогий, може той, та ну його...»? А потім ловите погляд охоронця.
Так от, розмовляти з собою — це не ознака того, що у вас потік дах.
У дослідженні вчені дійшли висновку: внутрішнє мовлення (або тихе бурмотіння) допомагає структурувати хаос у голові.
Коли ми проговорюємо думки, ми перетворюємо абстрактні емоції та уривки ідей на конкретні слова. Це працює як когнітивне риштування — ми буквально будуємо драбину, по якій наш розум може піднятися до вирішення проблеми. Люди, які говорять із собою, часто мають чіткіше уявлення про те, хто вони є, і краще контролюють свої емоції.
Де проходить межа?
Перш ніж ви побіжите радісно дивитися у стіну і голосно сперечатися в магазині, зауважу.
Залипання корисне, якщо ви контролюєте процес. Якщо ви мрієте 8 годин робочого дня і нічого не робите — це таки проблема. Круті ідеї народжуються саме в балансі між мріями та роботою.
Розмови з собою корисні, якщо вони конструктивні. «Давай, ми зможемо це зробити, треба просто почати з першого пункту» — це супер. «Боже, який я невдаха, знову все зіпсував» — це шкідлива думка.
Як отримати з цього користь?
Перерви на "подумати". Не змушуйте себе бути продуктивним роботом 24/7. Відчуваєте ступор — відійдіть від екрана. Дайте собі хвилин 10 на те, щоб думки поблукали. Найкращі ідеї приходять не під час дедлайну, а в душі чи на прогулянці.
Використовуйте голос як інструмент. Складне завдання? Проговоріть його вголос. Поясніть проблему своєму коту. Коли ви чуєте проблему, вона стає менш страшною і більш зрозумілою.
Не судіть себе суворо. Наш мозок — складніша штука. Іноді йому треба трохи пошуміти або піти в офлайн, щоб видати блискучий результат.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!