Філософ Джонні Томсон якось дуже влучно помітив, що на зміну епосі нескінченного скролінгу має прийти ера особистих захоплень. Інакше ми просто з'їдемо з глузду, інформує Ukr.Media.
П'ятниця, вечір. Умовна Клара (хоча на місці Клари сьогодні я, ви і більшість наших знайомих) заходить у квартиру. Скидає взуття, кидає ключі десь біля дзеркала, машинально розстібає бюстгальтер і падає на диван. У руці, звісно ж, телефон. Клара пише комусь у месенджері, перевіряє робочий чат, потім іде на кухню і ставить щось сумне і напівготове в мікрохвильовку.
Грітися воно буде рівно три хвилини. І ці три хвилини Клара не стоятиме, дивлячись у вікно або на те, як крутиться тарілка. Вона ж не психопатка, зрештою. Вона дістане телефон. Бо стояти в тиші наодинці з власними думками нудно. Коли мікрохвильовка пікає, Клара повертається на диван, вмикає щось фоном на ютуб і… продовжує скролити до ранку понеділка.
Британські соціологи нещодавно викотили статистику: кожен четвертий дорослий британець називає "гортання стрічки в соцмережах" своїм головним хобі. Ще вісім відсотків зізналися, що в них взагалі немає жодних захоплень. Цифрові замінники зжерли наше реальне життя.
Ми панічно боїмося нудьги. Я сама ловлю себе на тому, що тягнуся за айфоном дорогою до вбиральні. А тим часом фотографиня-натуралістка Джорджія Баркер, яка захоплюється спостереженням за птахами (звучить як заняття для британських пенсіонерів, але почекайте), каже цікаву річ. Вона розповідає, як важко сучасному містянину просто сидіти нерухомо. Усі наші інстинкти волають: візьми телефон, перевір пошту, зроби хоч щось корисне. Витримати годину тиші здається тортурою. Але саме з цієї тиші народжується щось справжнє.
Колись у гештальт-терапії я почула термін "плідна порожнеча". Якщо дозволити собі довго не робити "нічого особливого", не забиваючи мозок сміттям з тіктоку, це "нічого" раптом перетворюється на ідеї та натхнення. Пам'ятаєте Метта Деймона у «Марсіянині»? Чувак залишився сам на цілій планеті. Замість того, щоб лягти і померти від туги, він почав експериментувати і вирощувати картоплю у марсіанському ґрунті. Його врятувала здатність витримувати самотність і вирішувати одну проблему за іншою.
Мені дуже подобається думка спеціаліста з міфології Мартіна Шоу. Він порівнює нас з учнями в храмі: боги можуть обдарувати нас чимось прекрасним, лише якщо ми проведемо там достатньо часу. Проблема в тому, що ми стирчимо виключно в цифровому храмі.
Пристрасть до чогось не можна просто знайти, як забуту в кишені зимового пальта купюру. Її треба вирощувати. Секрет до абсурду простий: дозвольте собі інвестувати час і гроші в те, що вам просто подобається.
Купіть собі ті дурні, але красиві пензлі для акварелі, навіть якщо ви малюєте гірше за п'ятирічну дитину. Запишіться на кераміку і зліпіть найкривішу чашку у світі. Витратити забагато на те, що приносить чисту, нераціональну радість, неможливо. Волт Дісней у дитинстві замість уроків і спорту малював якісь каракулі на полях. Так, ви не Волт Дісней і навряд чи ваше ліплення з глини вечорами принесе вам мільярди. Але єдине, що насправді безглуздо робити зі своїм хобі — це ховати його від світу.
Соромитися своїх захоплень — це взагалі гра для підлітків. У юності, коли тобою керують гормони і страх бути вигнанцем, ти з усіх сил намагаєшся любити те саме, що й популярні дівчата в класі. Але нам вже давно не п'ятнадцять. У нас з'явилися зморшки, мішки під очима і розуміння того, що найважливіші стосунки в цьому житті — це стосунки із самою собою.
Чути, що твоє захоплення дивне неприємно. Але наскільки ж сумним має бути життя людини, яка самостверджується, критикуючи чужу радість? Це ж як сильно треба залежати від соціальних очікувань, щоб кожну свою дію пропускати через фільтр "а що скажуть люди".
З віком стає очевидним: люди з дивними хобі — найцікавіші співрозмовники. Пару років тому масштабне дослідження (там опитали щось близько 36 тисяч людей) підтвердило те, що ми й так підозрювали: щирість робить нас щасливішими. Грати роль і носити маску "нормальної дорослої людини, яка цікавиться тільки кар'єрою і курсом валют" — страшенно виснажливо.
Світ загалом добріший, ніж нам здається після випуску новин. Коли ти перестаєш ховати свою пристрасть і починаєш про неї говорити, люди тягнуться у відповідь. Бо немає нічого більш привабливого за живу людину, в якої горять очі.
Навряд чи хтось із нас, лежачи на смертному одрі, скаже: «Ну, принаймні я завжди виглядала дуже серйозною і ніколи не постила крінж». Нас роблять живими саме наші захоплення.
Коментарі