Статистика — річ невблаганна. За даними національних статистичних відомств, у нашій країні та більшості розвинених держав практично кожна друга пара зрештою розлучається. В Україні ж сьогодні ситуація ще гірше: за останніми даними, на 10 нових шлюбів припадає 7 розлучень. При цьому близько 16-20% від загальної кількості розлучень припадає вже на перші п'ять років спільного життя, а статистичний пік розривів традиційно настає на 5-9-му році шлюбу, інформує Ukr.Media.
Чому так відбувається? І чи можливе взагалі щастя в подружньому житті сьогодні?
На жаль, доводиться визнавати, що інститут шлюбу зазнав серйозних трансформацій за останні кілька десятків років. І хоча багаторічні соціологічні опитування у мирні часи свідчать, що для 70-85% людей сім'я залишається однією з головних життєвих цінностей, форма цих стосунків змінилася: вік вступу до першого шлюбу зростає, а кількість пар, що обирають співжиття без реєстрації, збільшується. Сьогодні додався каталізатор війни та стресу. Багато пар не витримують випробування відстанню, тривожністю та емоційним виснаженням. Тому швидке офіційне одруження вже не є першочерговим завданням.
Якщо раніше створення сім'ї було одним зі способів економічного виживання, то сьогодні набагато простіше давати собі раду наодинці. Безперечно, свою роль у цьому відіграла незалежність жінок, які стали самостійнішими та почали більше заробляти. Нині для того, щоб жити так, як подобається і хочеться, зовсім не обов'язково зв'язувати себе шлюбними путами, підлаштовуватися під когось, терпіти обмеження чи комусь щось доводити. Навіть дітей тепер можна спокійно народжувати та виховувати без чоловіка чи дружини.
Сучасні люди бояться і не хочуть зайвих проблем, і для багатьох такою проблемою стають саме стосунки. Адже долати труднощі потрібно вчитися разом, і в цьому полягає чи не найголовніша складність.
Раніше у людей було значно менше вибору. Шлюб сприймався як надзвичайно відповідальний життєвий крок: ніхто не розмірковував, зроблено помилку чи ні, партнери просто разом виживали, вирішували побутові питання, ростили дітей. За купою рутинних справ багатьом було ніколи навіть подумати про власне невдоволення — треба було налагоджувати побут, ставити на ноги нащадків і пристосовуватися одне до одного.
Сьогодні ж ми схильні акцентувати увагу на невдачах і на тому, що не вдається. Ми набагато краще обізнані, якими мають бути взаємини між партнерами, а якими — ні. Тому нам значно простіше сказати «бувай», аніж усвідомити: помилки у стосунках завжди обопільні, тут не буває винятково правих чи винних, адже коли виникають проблеми — винні обоє.
На те, щоб знайти спільну мову з обранцем, навчитися слухати, розуміти та довіряти одне одному, йде не один, не два і не три роки. Жити з людиною протилежної статі складно! Але ж нам про це ніхто ніколи не казав. Набагато легше намагатися переробити партнера під себе, ніж чесно визнати, що ви — різні люди, які за бажання цілком здатні порозумітися, бо кохають одне одного і дорожать тим, що вже мають.
Ніхто і ніколи не попереджає молодят, що щаслива сім'я — це непросто. Що доведеться докладати зусиль усе своє свідоме життя. Ніхто не каже й про те, що зазвичай під вінець двох приводить не глибока любов, а лише закоханість чи навіть просто симпатія. Справжнє ж кохання перевіряється часом і роками, прожитими у шлюбі. Мовчать і про те, що не буває ідеальних, прекрасних «половинок», які підходять одне одному на всі сто відсотків. Шукати таку половинку марно, бо її не існує в природі. Проте саме ці пошуки міфічного ідеалу найчастіше стають причиною зрад, коли люди, створивши сім'ю, так і не збагнули головного: проблеми у шлюбі виникають не через «неправильного» партнера, а через відсутність партнерства.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!