Мені на ютуб трапилося чергове ток-шоу. Там сидів чоловік, який із неабияким запалом розповідав про свої три шлюби. Одночасні, звісно. Він випромінював ту специфічну метушливу енергію людини, яка намагається переконати у власному щасті насамперед саму себе. Поруч сиділи його дружини. Вони теж згідно кивали, посміхалися і транслювали в ефір правильні слова про гармонію, прийняття та подолання егоїзму, інформує Ukr.Media.

Я дивився на екран і думав про еволюцію. Так, біологи обожнюють нагадувати, що в нас прошита тяга до розмноження, що прадавній самець мав розкидати якомога більше генів, аби вижити як вид. Звучить як дуже зручне виправдання для будь-якої побутової дурості. Але ми ніби давно вийшли з печер, придумали іпотеку, психотерапію і концепцію особистого простору. Тож посилатися на біологію зараз якось навіть ліньки.

Той чоловік із трьома дружинами міг довго вправлятись у красномовстві. Проте телекамери люблять великі плани, і в очах цих жінок читалася зовсім не гармонія. Там була та глуха втома, яку не замаскуєш жодними модними теоріями.

Справа ж не в якихось застарілих правилах. Сучасна жінка може бути наскрізь незалежною, будувати кар'єру, закривати мільйонні угоди і цілком обґрунтовано сміятися з патріархальних стереотипів. Але десь глибоко всередині, поза всіма соціальними конструктами, залишається дуже проста і зрозуміла потреба — бути винятковою. Ніхто в здоровому глузді не хоче бути просто частиною чийогось гарему чи графіка побачень, хай навіть дуже прогресивного.

Хтось досі щиро вірить, що щастя вимірюється кількістю. Мовляв, якщо навчився філігранно приховувати коханку від дружини, або зміг вмовити всіх жити складним багатокутником, то ти ніби переграв систему. Тільки от систему емоційних координат неможливо обманути. Близькість не масштабується, як бізнес-проєкт. Ти або маєш зв'язок, у якому обидва можуть видихнути і зняти броню, або роками підтримуєш виснажливу логістику брехні чи самообману.

Коли жінка дивиться на тебе без цього фонового сканування на підступ — це і є той самий момент, заради якого все, мабуть, і затівалося. Зробити так, щоб очі навпроти світилися спокоєм і теплом, — це завдання, яке вимагає стільки внутрішнього ресурсу, емпатії та банального вільного часу, що ідея паралельно завести ще когось здається не тріумфом чоловічої природи, а скоріше браком клепки.

Спробуй зробити щасливою хоча б одну. І, швидше за все, на решту в тебе просто не залишиться ні сил, ні найменшого бажання.