Десь у паралельному всесвіті чоловічих фантазій досі їздить той самий трамвай із бородатого анекдоту. У ньому сидить старенька, яка дивиться на юну красуню і зловісно шепоче: «О кожному залицяльнику пошкодуєш, ой пошкодуєш». Щоразу, коли я згадую його, стає абсолютно очевидно: у цієї бабці під хусткою ховаються пишні гусарські вуса, інформує Ukr.Media.

Тому що жодна жінка так не думає!

Ми взагалі забуваємо тих, з ким "не склалося", без жодних моральних мук.

Спитайте будь-яку свою знайому, чи страждає вона вечорами за якимось умовним скучним Васею, якому відмовила у 2007-му. Та вона його навіть не згадає.

Ми можемо ностальгувати за першим розбитим серцем. Можемо крутити в голові складне розлучення чи зберігати десь на дні шафи смішний подарунок від шкільного бойфренда. Але щоб хтось рвав на собі волосся через випадкових персонажів із їхнім черговим "вашій мамі зять не потрібен?" — це навряд чи.

Відмовляють тим, хто не сподобався. Шкодують за тими, хто зачепив. Все максимально просто.

Але в певному сегменті чоловічого інфополя досі живе залізобетонний міф, який періодично випливає у вигляді колонок чи постів-обурень. Мовляв, жінки відмовляють винятково через пиху або завищені очікування. А потім минає час, життя жорстоко обламує їм корону, і вони б уже й раді пригорнутися до того хорошого, хай і непривабливого хлопця. Та пізно. Місце зайняте, поїзд пішов, залишається тільки гладити сорок котів.

Аргументація зазвичай зводиться до банального: тобі за сорок, ти на зйомній квартирі, робота — суцільний сум, на обличчі зморшки, трицепс зрадливо втратив тонус, а попереду безпросвітність. Невже, сидячи в цих руїнах, ти б не віддала все, щоб повернути того самого "пристойного чоловіка", якого колись легковажно відшила?

Якщо абстрагуватися від відвертої мізогінії цього сценарію, вимальовується цікава логіка.

Припустімо, у жінки дійсно криза. Фінансово важко, кар'єра не злетіла, відображення в дзеркалі більше не викликає ентузіазму. Буває. Але для чого їй у цьому меланхолійному стані ще одна біда у вигляді нелюбого чоловіка поруч? Щоб довести трагізм ситуації до абсолюту?

Жінці, у якої все добре, не потрібен той, хто її не цікавить, просто тому, що їй і так нормально. А жінці, яка переживає складні часи, він не потрібен і поготів. Прокидатися поруч із людиною, яка тебе дратує, коли в тебе і так немає грошей чи сил — це не порятунок від проблем. Це контрольний постріл у голову.