Я маю грішну звичку перечитувати коментарі під статтями. Не тільки заради якоїсь корисної інформації, іноді з чистого антропологічного інтересу. Немає нічого більш кумедного і водночас сумного, ніж спостерігати, як дорослі люди з піною біля рота доводять щось одне одному, інформує Ukr.Media.

Вчені з Університету Східної Англії витратили час і гранти, щоб науково підтвердити те, що ми з вами й так давно підозрювали. Люди в інтернеті масово брешуть про свої емоції. Вони використовують заперечення образи як щит, щоб здаватися більш раціональними.

Дослідники наводять приклади західних інтернет-баталій: ютубер Джейк Пол критикує виступ Bad Bunny, отримує купу хейту і миттєво перевзувається, називаючи свої випади не емоційною реакцією, а холодними "уточненнями". Або дискусії навколо Біллі Айліш на Греммі, де кожен другий коментатор починав свій лонгрід із мантри "мене це не зачіпає", при цьому витрачаючи годину життя на написання тексту, який буквально кричав про зворотне.

Це як натягнути смокінг раціонального мислителя поверх піжами, яка вже димить від обурення.

Британські лінгвісти розібрали одну гілку в X. Все почалося з якогось безневинного жіночого жарту, а закінчилося локальним апокаліпсисом. Один із учасників цього побоїща геніально ілюстрував феномен: його текст кровоточив моралізаторством і явною фрустрацією, але він раз у раз повторював, що зовсім не ображений.

Докторка Чі-Хе Елдер, яка керувала цим проєктом, каже цікаву річ. У цифровому світі, де ми не бачимо міміки і не чуємо тону голосу, образа стала не просто внутрішньою реакцією. Вона перетворилася на соціальний інструмент.

Визнати, що тебе зачепило — значить показати вразливість. У нашому цинічному світі це розцінюється як поразка. Якщо ти образився, значить, ти слабкий, надмірно емоційний і взагалі програв дебати.

Тому ми навчилися маскувати власну образу під щось більш шляхетне — під "пошук справедливості", "захист моралі" або банальне знецінення.

Зручно ж назвати чужу думку "токсичною", залишаючись у білому пальті холоднокровного аналітика.

«Це ж двозначність мови, — пояснюють дослідники. — Коли хтось каже "ти образився", завжди залишається простір для маневру: ні, я не образився, я просто констатую факт вашої моральної деградації».

Врешті-решт, заперечення власних почуттів стало нашою улюбленою стратегією захисту репутації. Ми всі хочемо здаватися невразливими інтелектуалами, які стоять над сутичкою. Але у свої 44 роки я засвоїв одне просте правило інтернету (та й життя загалом): якщо людина пише "мені байдуже" або "я не образився" більше одного разу — їй точно не байдуже. Скоріш за все, в цей самий момент вона подумки вже планує вашу страту.