Чи повинна жінка «відпрацьовувати» побут?

Моя знайома — струнка брюнетка 24 роки, з тонкою талією та привабливою фігурою. У неї довге волосся, великі виразні очі та рідкісна здатність добре виглядати навіть без макіяжу. Вона працює, а нещодавно ще й вступила на заочне відділення вишу.

Здавалося б, хлопець, який зустрів таку красуню, мав би бути щасливим. Але ні, її хлопець, 26 років, останнім часом незадоволений дівчиною. На його думку, вона повинна взяти на себе всі турботи про дім та побут, а вона прагне розділити їх порівну.

— По-перше, моя мама завжди все встигала, і взагалі, у всіх нормальних сім'ях жінки беруть на себе побут! — обурюється юнак. — А, по-друге, ти витрачаєш гроші на свою освіту. Отже, в матеріальному плані вкладаєш менше! Значить, можеш і прибрати, і приготувати!

Дівчина ж не погоджується з такою постановкою питання. Вона вважає свою освіту вкладом у майбутнє благополуччя сім'ї. І вважає, що коханий міг би допомогти їй з прибиранням та приготуванням — їй же й так важко поєднувати роботу з навчанням.

Обидва так і не знайшли рішення, яке б влаштовувало обох.

Зрозуміло, що хлопець боїться вкладати більше — адже дівчина може і піти. Дівчина просто не може впоратися ще й з побутом — їй же й так фізично важко, це теж зрозуміло.

Ви знаєте, мені ця ситуація чомусь нагадала становище жінки в декреті. Ти призупиняєш свою кар'єру, вкладаєш свої ресурси в дітей, задовольняєш потреби чоловіка, хоча, по суті, у тебе немає жодних гарантій того, що він завжди буде поруч. І всі сприймають це як належне. Мільйони жінок проходять цей шлях.

Коли ж мова йде про те, щоб у «жертвенній» ролі виступав чоловік, то не так-то просто переконати молодого чоловіка в майбутніх перспективах …

І як бути? Які знайти аргументи?