Родичі спочатку не зрозуміли, що сталося жахливе. Подумали, що присів відпочити. Наталія першою вийшла із заціпеніння. Зворушила брата за плече:
— Володя, що з тобою?
Єфремов безсило завалився на бік. Наталя спробувала намацати пульс. Серце не билося! Вона стала робити штучне дихання, але брат не дихав, передає Ukr.Media.
Наталя, сама медик, знала, що шанси на порятунок зменшуються з кожною хвилиною. Намагалася «завести» серце, масажуючи груди. Закінчувалася восьма хвилина, коли її долоні відчули слабкий повторний поштовх. Серце включилося. Володимир Григорович почав дихати сам.
— Живий! — обняла його сестра. — Ми думали, що ти помер. Що вже все, кінець!
— Кінця немає, — прошепотів Володимир Григорович. — Там теж життя. Але інше. Краще...
Володимир Григорович записав пережите під час клінічної смерті у всіх подробицях. Його безцінні свідоцтва. Це перше наукове дослідження загробного життя вченим, який сам пережив смерть. Свої спостереження Володимир Григорович опублікував у журналі «Науково-технічні відомості Санкт-Петербурзького державного технічного університету», а потім розповів про них на науковому конгресі.
Його доповідь про загробне життя стала сенсацією.
— Придумати таке неможливо! — заявив професор Анатолій Смирнов, голова Міжнародного клубу вчених.
Перехід
Репутація Володимира Єфремова у наукових колах бездоганна.
Він великий фахівець в області штучного інтелекту, довгий час працював в ОКБ «Імпульс». Брав участь у запуску Гагаріна, зробив внесок у розробку новітніх ракетних систем. Чотири рази його науковий колектив отримував Державну премію.
— До своєї клінічної смерті вважав себе абсолютним атеїстом, — розповідає Володимир Григорович. — Довіряв тільки фактам. Всі міркування про загробне життя вважав релігійним дурманом. Чесно кажучи, про смерть тоді не думав. Справ на службі було стільки, що й за десять життів не розсьорбати. Далі лікуватися було колись — серце шалило, хронічний бронхіт замучив, інші хвороби докучали.
12 березня у будинку сестри, Наталії Григорівни, у мене стався напад кашлю. Відчув, що задихаюся. Легені не слухалися мене, намагався зробити вдих — і не міг! Тіло стало ватним, серце зупинилося. З легенів з хрипом і піною вийшов останнє повітря. В голові промайнула думка, що це остання секунда мого життя.
Але свідомість чомусь не відключилася. Раптом з'явилося відчуття надзвичайної легкості. У мене вже нічого не боліло — ні горло, ні серце, ні шлунок. Так комфортно почував себе тільки в дитинстві. Не відчував свого тіла і не бачив його. Але зі мною були всі мої почуття і спогади. Я летів кудись по гігантській трубі. Відчуття польоту виявилися знайомими — подібне траплялося раніше уві сні. Подумки спробував уповільнити політ, змінити його напрямок. Вийшло! Жаху і страху не було. Тільки блаженство. Спробував проаналізувати події. Висновки прийшли миттєво. Світ, в який потрапив, існує. Я мислю, отже, теж існую. І моє мислення має властивість причинності, раз воно може змінювати напрямок і швидкість мого польоту.
Труба
— Все було свіжо, яскраво і цікаво, — продовжує свою розповідь Володимир Григорович. — Моя свідомість працювала зовсім інакше, ніж раніше. Воно охоплювало всі відразу одночасно, для нього не існувало ні часу, ні відстаней. Я милувався навколишнім світом. Він був немов згорнутий в трубу. Сонця не бачив, всюди рівне світло, без тіней. На стінках труби видно якісь неоднорідні структури, що нагадують рельєф. Не можна було визначити, де верх, а де низ.
Спробував запам'ятовувати місцевість, над якою пролітав. Це було схоже на якісь гори.
Ландшафт запам'ятовувався без всякого труда, обсяг моїй пам'яті був воістину невичерпним. Спробував повернутися в те місце, над яким вже пролетів, подумки уявивши його. Все вийшло! Це було схоже на телепортацію.
Телевізор
— Прийшла шалена думка, — продовжує свою розповідь Єфремов. — До якої міри можна впливати на навколишній світ? І не можна повернутися у своє минуле життя? Подумки представив старий зламаний телевізор з своєї квартири. І побачив його відразу з усіх сторін. Я звідки знав про нього все. Як і де він був сконструйований. Знав, де була видобута руда, з якої виплавили метали, які використані в конструкції. Знав, який сталевар це робив. Знав, що він одружений, у нього проблеми з тещею. Бачив все пов'язане з цим телевізором глобально, усвідомлюючи кожну дрібницю. І точно знав, яка деталь несправна. Потім, коли мене реанімували, поміняв той транзистор Т-350 і телевізор запрацював...
Було відчуття всесильності думки. Наше КБ два роки билося над вирішенням складної задачі, пов'язаної з крилатими ракетами. І я раптом, представивши цю конструкцію, побачив проблему у всій багатогранності. І алгоритм рішення виник сам собою.
Потім я записав його і ВПРОВАДИВ...
Бог
Усвідомлення того, що він не один на тому світі, прийшло до Єфремова поступово.
— Моя інформаційна взаємодія з навколишнім оточенням поступово втрачало односторонній характер, — розповідає Володимир Григорович. — На сформульоване питання в моїй свідомості з'являлася відповідь. Спочатку такі відповіді сприймалися як природний результат роздумів. Але надходить до мене інформація стала виходити за межі тих знань, якими володів за життя. Знання, отримані в цій трубі, багаторазово перевищували мій колишній багаж!
Я усвідомив, що мене Хтось веде всюдисущий, не має меж. І Він володіє необмеженими можливостями, всесильний і сповнений любові. Цей невидимий, але відчутний всім моїм єством суб'єкт робив все, щоб не налякати мене. Я зрозумів, що це Він показував мені явища і проблеми у всій причинно-наслідкового зв'язку. Я не бачив Його, але відчував гостро-гостро. І знав, що це Бог...
Раптом я помітив, що мені щось заважає. Мене тягли назовні, як морквину з грядки. Не хотілося повертатися, все було добре. Всі замигтіло, і я побачив свою сестру. Вона була переляканою, а я сяяв від захвату...
Порівняння
Єфремов у своїх наукових працях описав загробний світ за допомогою математичних і фізичних термінів. У цій статті ми вирішили спробувати обійтися без складних понять і формул.
— Володимире Григоровичу, з чим можна порівняти світ, у який ви потрапили після смерті?
— Будь-яке порівняння буде невірним. Процеси там відбуваються не лінійно, як у нас, вони не розтягнуті в часі. Вони йдуть одночасно у всі сторони. Об'єкти «на тому світі» представлені у вигляді інформаційних блоків, зміст яких визначає їх місцезнаходження та властивості. Все і вся знаходиться один з одним в причинно-наслідковому зв'язку. Об'єкти та їх властивості, укладені в єдину глобальну інформаційну структуру, в якої все йде за заданим провідним суб'єктом — тобто Богом законами. Йому підвладне поява, редагування або видалення будь-яких об'єктів, властивостей, процесів, у тому числі ходу часу.
— Наскільки вільна там у своїх вчинках людина, її свідомість, душа?
— Людина, як джерело інформації, теж може впливати на об'єкти в доступній їй сфері. З моєї волі змінювався рельєф «труби», виникали земні об'єкти.
— Схоже на фільми «Соляріс» і «Матриця»...
— І на гігантську комп'ютерну гру. Але обидва світи, наш і потойбічний, реальні. Вони постійно взаємодіють один з одним, хоч і відокремлені один від іншого, і утворюють в сукупності з керуючим суб'єктом — Богом — глобальну інтелектуальну систему.
Наш світ більш простий для осмислення, він має жорсткий каркас констант, що забезпечують непорушність законів природи, сполучною події початком виступає час.
В потойбічному світі констант або немає взагалі, або їх значно менше, ніж у нашому, і вони можуть змінюватися. Основу побудови того світу складають інформаційні освіти, містять усю сукупність відомих і ще невідомих властивостей матеріальних об'єктів при повній відсутності самих об'єктів. Так, як на Землі це буває в умовах моделювання на ЕОМ. Я зрозумів — людина бачить там те, що хоче бачити. Тому опису загробного світу людьми, що пережили смерть, відрізняються один від одного. Праведник бачить рай, грішник — пекло...
Для мене смерть була нічим не передається радістю, не порівнянної ні з чим на Землі. Навіть любов до жінки порівняно з пережитим там — ніщо....
Біблія
Святе Письмо Володимир Григорович прочитав вже після свого воскресіння. І знайшов підтвердження свого посмертного досвіду і своїм думкам про інформаційної сутності світу.
— В Євангелії від Іоанна сказано, що «на початку було Слово, — цитує Біблію Єфремов. — І Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було спочатку у Бога. Все через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути». Чи Не це натяк на те, що в Писанні під «словом» мається на увазі якась глобальна інформаційна суть, що включає в себе всеосяжний зміст?
Свій посмертний досвід Єфремов застосував на практиці. Ключ до багатьох складних завдань, які доводиться вирішувати в земному житті, він приніс звідти.
— Мислення всіх людей має властивість причинності, — каже Володимир Григорович. — Але мало хто здогадується про це. Щоб не заподіяти зла собі та іншим, потрібно слідувати релігійним нормам життя. Святі книги продиктовані Творцем, це техніка безпеки людства...
— Володимир Єфремов: «Смерть для мене зараз не страшна. Я знаю, що це двері в інший світ».
