Велика кількість раніше знайдених доказів вказує на те, що в давнину на Марсі було багато води. Сонце тоді давало втричі менше тепла, ніж зараз. Для утримання рідини на поверхні потрібен був потужний парниковий ефект. На думку вчених, створити його могла щільна атмосфера, насичена вуглекислим газом, передає Ukr.Media.
Дана гіпотеза вважалася провідною, поки Curiosity не знайшов в кратері Гейла відкладення озер, вік яких оцінюється у 3,5 мільярда років. Аналіз показав, що в них немає карбонатів. Це говорить про те, що атмосфера була вкрай бідна діоксидом вуглецю і не могла створити парниковий ефект.
Виник парадокс. З одного боку, на Червоній планеті є явні сліди древніх водойм, з іншого – тепер вчені можуть змоделювати атмосферу, при якій вода на Марсі залишалася б рідкою. У NASA намагаються узгодити раніше створену кліматичну модель з новими даними.
«Деякі вважають, що знайдене озеро було покрито льодом, – говорить кліматолог Роберт Хаберле з Дослідницького центру Еймса. – Якщо лід був тонким, то у цьому випадку було б можливо накопичення таких опадів на дні».
Це пояснило б відсутність карбонатів у відкладеннях. Але проблема в тому, що доказів існування льоду не знайдено. В кратері Гейла немає глибоких розломів і тріщин, які вказували б на це. Знайти рішення, яке «примирило» б суперечливі дані, поки не вдалося.
