І прийшли до висновку: стародавні єгиптяни не були африканцями. Одні були турками, інші – вихідцями з південної Європи і з місць, де зараз знаходяться Ізраїль, Йорданія, Сирія, Ліван і Грузія.
Трохи раніше аналогічні дослідження провели біологи з генеалогічного центру iGENEA, розташованого в Цюріху. Вони аналізували генетичний матеріал, витягнутий всього з однієї мумії. Але зате самого фараона Тутанхамона. Його ДНК добули з кісткової тканини – саме з лівого плеча і лівої ноги.
Фахівці iGENEA порівняли геном хлопчика-фараона і сучасних європейців. І виявили: багато хто з них – родичі Тутанхамона. В середньому половина європейських чоловіків – «Тутанхамони». А в деяких країнах їх частка доходить до 60-70 відсотків – як, наприклад, у Великобританії, в Іспанії і у Франції.
ДНК порівнювали з так званими гаплогрупами – характерним наборам фрагментів ДНК, які передаються з покоління, зберігаючись майже в незмінному вигляді. Родичів фараона «видала» загальна гаплогруппа під назвою R1b1a2.
Вчені підкреслюють: тутанхамонівська R1b1a2, поширена серед європейських чоловіків, досить рідко зустрічається у сучасних єгиптян. Частка її носіїв у них не перевищує одного відсотка.
– Чи не правда, дуже цікаво, що Тутанхамон генетичний європеєць, – дивується Роман Шольц, директор центру iGENEA.
Генетичні дослідження швейцарців і німців ще раз підтвердили: сучасні єгиптяни, в загальній своїй масі, це не деградовані нащадки фараонів. Просто вони не мають з ним – своїми давніми правителями – майже нічого спільного.
Самі ж фараони – не місцеві.
– Вважаю, що загальний предок єгипетських царів і європейців жив на Кавказі приблизно 9500 років тому, – повідомив Шольц. – Близько 7 тисяч років тому його прямі нащадки розселилися по Європі. A хтось дістався до Єгипту і вибився в фараони.
Виходить, однак, що, починаючи з пра-пра-дідів, предки Тутанхамона, та й він сам були особами кавказької національності.
ДО РЕЧІ
- Йоганнес Краузе (Johannes Krause), палеогенетик з університету Тюбінгена повідомив в журналі Nature Communications, що геном трьох мумій з 151, з якими працювали німецькі дослідники, вдалося відновити повністю. Їх ДНК добре збереглася. Дожила до наших днів, як висловився вчений. Збереглася, незважаючи на спекотний єгипетський клімат, високу вологість в місцях поховання та хімічні речовини, використані для бальзамування.
- Відновлення генома обіцяє – нехай у віддаленій перспективі – відновлення і його власника. Шляхом клонування. Що цілком влаштує древніх єгиптян, які розраховували коли-небудь повстати з мертвих. Заради цього вони і ставали муміями. Немов би передбачали, що останки тіла й костей знадобляться.
