Експеримент проводився в сільській місцевості Нікарагуа – регіоні під назвою Москітовий берег, передає Ukr.Media. Місце було обрано невипадково: справа в тому, що тут взагалі немає електрики, а єдиним джерелом харчування для приладів служать сонячні панелі, яких вистачає лише на лампочки. Зараз уряд якраз прокладає лінії електропередач, тому поки у жителів сіл не з'явились телебачення та інтернет, сюди приїхала команда вчених з університету Невшателя (Швейцарія) під керівництвом Жана-Люка Юкер, повідомляє vesti.ru.
Для роботи дослідники випадкових чином вибрали 80 добровольців – чоловіків і жінок у віці від 16 до 78 років. Спершу їх попросили описати параметри красивого жіночого тіла: фахівці допомогли їм за допомогою комп'ютерних програм змоделювати ідеальну фігуру.
Потім учасників розділили на дві групи. Їм показували каталоги жіночого одягу: перша половина побачила 72 фотографії худеньких дівчат стандартної (для нас) модельної зовнішності, а друга група розглядала 72 зображення моделей "плюс сайз", тобто повних.
Важливо відзначити, що зображення пропонувалися учасникам парами. З кожної пари їм потрібно було вибрати найбільш привабливе фото (тобто людям закладалася думка про те, що обидва варіанти апріорі красиві, питання – який красивіший). Час, відведений на перегляд, склав рівно 15 хвилин.
Після цього команда попросила добровольців знову описати ідеальне жіноче тіло, і виявилося, що всі вони змінили свої погляди всього за чверть години. Учасники з першої групи змоделювали худіші в порівнянні з початковими фігури, а учасники з другої групи, навпаки, збільшили свій ідеал в розмірах.
Юкер зазначає, що поки неясно, як довго може тривати такий ефект. Однак, з огляду на той факт, що на більшість людей подібний вплив виявляється постійно, нічого дивного в тому, що і ефект стає тривалим. Так і формуються нові ідеали краси.
На думку авторів дослідження, дуже важливо, щоб про такий психологічний вплив знали батьки підлітків, а також експерти з міністерств освіти та охорони здоров'я – це допоможе хоч трохи знизити випадки виникнення розладів харчової поведінки.
"Ми не хочемо демонізувати телебачення – в ньому немає нічого поганого, особливо коли воно інформує людей, попереджає про штормові загрози або допомагає вивчати іноземні мови. Ми просто говоримо про наявність певних ризиків", – робить висновок Юкер.
