Ознаки життя на інших планетах можуть ховатися в «екваторіальній пастці», утвореної течіями місцевої атмосфери, передає Ukr.Media.
Пошук життя на далеких екзопланетах виявляється ще більш складним завданням, ніж вважалося досі. Комп'ютерне моделювання показало, що атмосферні течії можуть приховувати від спостережень таку «класичну» ознаку біологічної активності, як присутність озону. Про це Людмила Кароне (Ludmila Carone) і її колеги з Інституту астрономії Товариства Макса Планка пишуть у статті, опублікованій в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Поки що надії зареєструвати ознаки життя у далеких зірок пов'язують з пошуками спектральних слідів молекулярного кисню і утворюється з нього озону. Кисень надзвичайно активний, в космосі він швидко окисляє перші-ліпші з'єднання і в молекулярній формі не зустрічається. Вільний кисень земної атмосфери – результат діяльності біосфери. З нього ж під дією сонячного ультрафіолету утворюється озон, що захищає нас від цього небезпечного для життя випромінювання.
Але навіть якщо кисень і озон присутні в атмосфері далекій і в принципі придатної для життя планети, виявити їх може бути дуже непросто. Під дією приливних сил такі знамениті потенційні «колиски життя», як TRAPPIST-1d або Проксима Центавра b виявляються весь час розгорнуті до своїх зірок однією і тією ж «денною» стороною, як Місяць до Землі. Людмила Кароне і її співавтори провели моделювання атмосферних течій на таких планетах.
Робота показала, що наявність стабільної розділової лінії дня і ночі (термінатора) має помітно впливати на рух повітря і розподіл озону у верхніх шарах атмосфери. Основні глобальні потоки на них направляються від полюсів до екватора, а не навпаки, як на Землі. Це веде до скупчення озону у вузькій приекваторіальній області. «Відсутність слідів озону в майбутніх спостереженнях не повинно автоматично означати відсутність кисню, – каже Людмила Кароне. – Він може бути знайдений в інших областях, не як на Землі, або може дуже добре ховатися».
На Землі атмосферні течії несуть озон від екватора, де випромінювання особливо інтенсивно і утворення озону йде швидше всього, до полюсів, дозволяючи йому досить рівномірно розподілятися
Такий розподіл озону може позначитися і на самій населеності захоплених приливними силами планет. Вчені відзначають, що через нестачу озону велика частина їх поверхні, що буде піддаватись потужній стерилизующі дії ультрафіолетового випромінювання, і лише деякі області біля екватора залишаться придатними для спокійного життя.
