Експерти наполягають на новій версії розвитку подій в Сонячній системі, передає Ukr.Media.
Сучасні вчені пропонували вже незліченну кількість варіантів кінця світу. Причому, багато з них навіть прив'язувалися до певних дат. Остання, і поки що, з точки зору фахівців, найбільш ймовірна версія, що в один прекрасний момент Сонце розшириться до неймовірних розмірів і поглине всі найближчі планети. Поки невідомо, яка доля чекає об'єкти Сонячної системи, розташовані в її далеких куточках, але планетам, опинилися неподалік від світила, точно не поздоровиться.
Правда, прогнозований апокаліпсис, однозначно, станеться не так скоро, за людськими мірками, до нього ще є декілька мільярдів років. Згідно з останньою теорією, Меркурію вдасться уникнути настільки трагічної долі. Хоча він першим опиниться на шляху поглинанням сонячної енергії, але його сходження з орбіти визначить подальшу долю першої планети від Сонця. Це подія з подальшим видаленням Меркурія за межі Сонячної системи буде відбуватися за методом «рогатки». Астрономи визначили так гравітаційний маневр, за допомогою якого різні космічні апарати та станції розганяють до необхідної швидкості, не витрачаючи занадто багато палива, а використовуючи лише кінетичний момент.
Згідно з твердженням вчених, в процесі того, що відбувається буде порушена вся планетна екосистема, яка склалася за мільярди років. Але, в будь-якому випадку, перевірити, чи складеться все так чи інакше, вдасться лише нашим нащадкам через багато поколінь.
До речі, Меркурій був названий однією з найбільш незручних для колонізації планет. «Обігнав» його тільки Юпітер. Чого варто показник енерговитратності на дорогу до Меркурія. Це здасться дивним, але, виявляється, простіше злітати до Плутона. А щоб дістатися до першої планети, знадобиться подолати швидкість руху по орбіті Землі (30 км/с), а на зворотному шляху видертися з сонячного гравітаційного колодязя, для чого також буде потрібно чимала швидкість.
До того ж, білкова життя в умовах Меркурія просто не виживе перепади температур на планеті від +450 градусів під час «вічного дня» до -200 градусів «вічної ночі». У людства поки немає технологій, які дозволяли б справлятися з такими навантаженнями, включаючи надпотужний потік радіації від Сонця.
