Якщо забути про те, що в кільці синхротрона прискорені частинки літають у вакуумі, можна провести уявний експеримент і спробувати вгадати наслідки. А можна звернутися до досвіду людини, засунувшего в синхротрон голову.
Частинки, що летять в тунелях синхротронов по всьому світу, володіють дивовижними енергіями, з якими в звичайному житті стикатися людині не доводиться. Навіть в медичних апаратах альфа-частинки, якими лікарі бомбардують ракові пухлини, що володіють енергією не вище 250 мільйонів електрон-вольт, а енергія частинок в пучках прискорювачів вимірюється в мільярдах ев. Їх вплив на людину тривалий час було предметом виключно уявних експериментів, поки 13 липня 1978 року радянський фізик Анатолій Бугорскийне підставив голову під пучкок протонів в синхротроні У-70 в Протвино.
У той історичний день вийшов з ладу захисний механізм, і пучок протонів на швидкості, близькій до швидкості світла, що пройшов крізь череп і мозок Бугорского, коли той нахилився, щоб виконати дрібний ремонт несправної деталі. Отримавши на вході 200 000 рентген, а на виході більше за рахунок розсіяння на матеріалі — 300 000 рентген, вчений залишився живий, захистив дисертацію, розпочату ще до інциденту, і все життя пропрацював на тому ж синхротроні, проте до цих пір страждає від нападів, а обличчя його ніби розділився на дві частини, з яких одна виглядає дещо молодші іншого.
Анатолій Бугорский, 2009 рік. Інцидент довгий час замовчувався, однак після розпаду Радянського союзу фізик почав давати інтерв'ю, в яких розповідав про те, як побачив яскравий спалах, але зовсім не відчув болю. Лікарі досі не виявили в його тілі онкологічних маркерів, хоча випромінювання часто стає причиною раку. Можливо, вся справа в тому, що через голову Бугорского пройшов точно сфокусований пучок частинок, що встиг зачепити дуже небагато клітини обмеженого числа тканин.
